Літери на білому тлі

III

- Послухай, Марино, я тебе запитати все хотів: як ти думаєш, ми збоченці? - запитав я, натягуючи труси.

– Ну... – простягла Марина, дивлячись на мене через дзеркало. - Не думаю. Ми ж займаємось сексом один з одним, а не з ними. Їм ми просто допомагаємо.

– В принципі, так, але все ж таки...

- Тебе щось бентежить? - здивувалася вона.

– Розумієш, – зам'явся я.

- Якщо ти сумніваєшся, чи зможемо зайнятися сексом поза притулком, то давай після зміни поїдемо до тебе і перевіримо. В чому проблема? – прямо сказала Марина. Річ у тому, що наш інтимний зв'язок не виходить за двері цього туалету, не кажучи вже про межі притулку. І як кожному чоловікові, мені хотілося б ще переспати з нею. Але сказати їй це прямо я соромився. Так, збудившись потрахатися – це одне, а потім, усвідомлено лягти в ліжко, це зовсім інша справа.

- Добре! - зрадів я.

- Сподіваюся, у тебе вдома затишно.

Так, затишно. Бардак, не митий посуд, зім'ята постіль, яке мінялася місяць тому. Тихий, домашній затишок. Не люблю прибирання. На роботі роблю його лише через те, що начальство вимагає. А так, нехай заростає пилюкою. Вдома прибирання роблю тільки на великі свята. На новий рік та день народження. Тобто двічі на рік.

- Так, затишно в мене, - посміхнувся я.

Ніч пролетіла спокійно й ось уранці ми попрямували до мене. Марина була у гарному настрої. Будинок, точніше квартира, що орендується, знаходиться у звичайній панельній багатоповерхівці на третьому поверсі. Щоб потрапити додому, мені треба відкрити спільні двері та три замки на своїй. При цьому треба бічним поглядом стежити за дверима сусіда. Навіщо? На жаль, зараз дізнаєтеся.

Коли я, в напівтемряві відчиняв свої двері, а Марина тихо чекала стоячи біля спільних дверей, бо освітлення залишало бажати кращого, різко відчинилися сусідські двері.

- Що ви тут лазите, мразі?! – шепелявачи беззубим ротом, загорлав мій сусід, Олексій Іванович. Козел рідкісний.

– Рот закрий, бо не подивлюся, що ти в молодості був КМС з боксу! – загорлав у відповідь я.

Марина стояла і злякано спостерігала за тим, що відбувається.

- Та й зараз зможу тобі накостиляти! - крикнув сусід і спробував вискочити в коридор. Але в цей момент мої двері відчинилися, і я різким ударом зачинив сусідські двері, які відчинялися назовні. Олексій Іванович із гуркотом упав у своїй квартирі.