Частина 3. Правдиві свідчення?

108 9 0
                                    

   Велика Британія постукав в двері кабінета директора, і коли з середи почулося:"Можна" всі вони троє веселенько зайшли в кабінет. Директор трохи здивувався, але нічого не сказав.
-Що тут сталося? - запитав директор дивлячись на свого колегу.
-Ви краще у них спитайте! - і Велик показав хвостом на двох учнів.
-Я слухаю!
      Росія дивився в сторону, а Україна в підлогу. Ніхто з них не хотів починати першим. Все ж таким першою почала свою розповідь дівчина
-Цей довбень напав на мене, - тихо, але впевненою була відповідь дівчини
-Не лжи! - таку заявку почув і пес, який не признавав себе винним
-Я не брешу!
-Росіє, помовчи! - в їхню розмову втрутився директор, - Я слухаю, Україно
         Вона була радою що їй дали першій розповісти проте їй було на це зараз всеодно
-Я йшла додому, як він мене збив і забрав у мене...
-Що забрав? - директор поглянув на Росію
-Её каракули...
-Це не каракулі!
-Далі! - директор не хотів влаштовувати бійку в себе в кабінеті і не давав їм ображати один одного.
-Она бросилась на меня как больная! - викрикнула він.
-Я тебе попереджала! Це по-перше, а по-друге ти перший мене вдарив і взагалі причепився теж.
-Чем ты это докажешь?
-Я тобі й не збираюся нічого доказувати!
-І кому ж нам тепер вірити? - запитав в них Британія
-Він бреше!
                      -вони вигукнули це водночас
-Она лжёт!
-Тихо мені! - скомандував директор
-Але ж... - лисиця хотіла заперечити, але їй не дав слова Об'єднане Королівство, який стукнув ногою, даючи знак мовчати
-І так.... - почав директор, - нести відповідальність за це будете ви двоє, не зважаючи не те хто з вас винний. Це зрозуміло?
         Ні лисиця, ні пес не відповіди
-Ще раз запитую. Це зрозуміло?! - директор вже кричав.
              Після цього вони ледь помітно кивнули.
-А тепер обоє пішли до мед пункту і щоб я вас тут більше не бачив.
         Тепер цей веселий дует вже сидів в мед пункту, де їх оглядали. Велика пішов до себе на урок. Росії пощастило більше і його відпустили раніше. А от нашому г.г довелося ще сидіти, бо в неї, як потім виявилося, шрамів було більше і відповідно обробляли їх довше.

Пам'ятай своє корінняWhere stories live. Discover now