Втекти Від Жанру

Новий Шлях

- Все буде добре, Джек.

- Дякую, Софі. Я маю йти - робота.

- Добре, до зустрічі.

- До зустрічі.

Софі поклала телефон і почала їсти.

"Що ж, я сьогодні вільна. Вільна. Скільки всього трапилося за ці кілька днів, а вже скоро навчання.
Тут щось не так. Смачна їжа, затишна квартира, вільний графік. Чогось не вистачає, щось не так. Я маю втекти, втекти від чого? Від всього...", - міркувала вона.

Софія злякалася своїх думок. Вона спантеличено подивилася навколо, наче її думки міг хтось почути. Заспокоївшись, дівчина подивилася в вікно, яке виходило у тихий двір. Його оточували будинки з декількома поверхами.

"Наче схований від всього світу. Оточений будинками з всіх сторін, він ніби не мав права стати більше ніж двориком. Можливо, тут раніше була галявина або ліс.

Такий спокійний... А якщо забрати ці будівлі. Тоді навколо буде чутно більше машин. Більше людей. Більше всього... Він залишиться тоді таким самим двориком, який був? Він стане більше? Він зникне...

Цікаво, люди зникають? Зникають, якщо змінити життя наперекір всьому? Все, що відбувається з ними, в один момент перекреслити, просто почати з 0. Зникнути з свого життя. Втекти від жанру. Втекти від жанру життя і створити новий.

Можливо, цей дворик зникне, але стане чимось більшим, наприклад, вулицею. Довгою, широкою вулицею або площею. Можливо, навіть парком.
Він почне все з 0, стане чимось зовсім іншим, більшим, грандіознішим, а можливо він стане нічим... Хоча це просто територія, без душі... Які дивні порівняння і абсурдні ідеї... Хоча я б такими їх не назвала, щось в цьому є.

Але є зворотня сторона монети... Все може стати гірше, почнеш з нуля - і вийдеш в мінус. Як дворик втратить весь свій колорит, так і людина може втратити себе.

Скільки взагалі людей можуть розпочати все з 0? Кинути все, що наживали роками? Це складно... Втекти... Втекти... Втекти... Звучить цікаво і страшно, бо я не знаю, що буде за цим "втікти", фіаско чи..."

До кімнати зайшов Макс.

- Про що думаєш?

- Ні про що, милуюся двориком. Сідай, я тобі насипала поїсти.

- Дякую, Софі, - хлопець посміхнувся і поцілував її в маківку.

- Маю вже бігти, я поїла. В мене є плани. Зачиняють, будь ласка, за мною двері.

Дівчина підвелася, щоб вже йти до дверей, але хлопець схопив її за руку.

- Ти знаєш, що я хочу бачити тебе частіше.

- Макс...

Хлопець поцілував руку дівчини, підвівся і обійняв її. Потім відпустив, але тримаючи за руку, мовчки підійшов з нею до дверей, відпустив руку, щоб вона могла взутися і кивнув, що дівчина може йти. Софі вийшла за двері, а Макс їх зачинив. Ще деякий час вона постояла, вагаючись, але все ж пішла до сходинок. Зупинилася і перевірила скільки в неї з собою є грошей. Там була невеличка сума і Софі зайша в свою квартиру. Взяла гроші, паспорт, візу та інші дрібниці. Вона не брала валізу, бо їй це не потрібно. Лише рюкзачок з найбільш необхідним.

Вийшовши з квартири, дівчина швидко спустилася сходами, вийшла з під'їзду і викликала таксі. Поїхала на автовокзал.

Коли таксі під'їхало до автовокзалу, дівчина розрахувалася і стрімголов побігла до каси, щоб купити квиток. Вона боялась, що якщо зупиниться хоч на секунду, то щось її зупинить. Підійшовши до каси, помітила молоду усміхнену жінку з чорнявим волоссям. Дівчина запитала чи є автобуси з Франції з вільними місцями.

- Так, є декілька. Один вирушає до України - Львів. Інший до Іспанії - Мадрид, а ще один є до Німеччини - Котбус.

Софія задумалася на мить, але потім мовила:

- Можна один квиток до України.

- Так, звичайно, - так само привітно відповіла касирка.

- І коли він відправляється і прибуде до України? - запитала Софі.

- Відправляється о 14:30, а прибуде завтра, о 23:00.

- Добре, дякую.

Вона пішла до автобуса зайняла своє місце біля віконця і стала чекати, коли автобус рушить. В рюкзачку Софія взяла плеєр, навушники і ввімкнула свою улюблену пісню "Take me to church".

Що сказати про її музичний смак? Софія меломан, тому в її плейлисті можна знайти абсолютно різні жанри.

******

Водій перевірив квитки і автобус рушив...

"Я готова", - подумала Софі.