Весь клас встав в шеренгу, містер Пайнс взяв список і почав викликати до канату. Всі справлялися по різному. Хлопцям це вдавалося дуже легко, а дівчата зісковзували, як Хлоя.
Прийшла моя черга, як і завжди я отримала відмінну оцінку і коли поверталася на місце, то помітила на собі здивовані погляди.
"Невже я зробила щось грандіозне?"
Трохи пізніше пішла Хлоя, я переживала за неї.
Вона встала біля каната, коли почався відлік часу, вона заскочила на канат, піднімалася вона довго, а коли спускалася, то мало не впала знову. Все обійшлось.
Коли її ноги торкнулися підлоги, то вона відразу підбігла до мене і до Авані, та сильно обняла.
Вже дома....
Джош пішов на тренування, я залишилася вдома сама.
Я виглянула у вікно, Адам був так само на баскетболі, було зрозуміло, що в вікні ніхто не з'явиться. Після маленьких роздумів прийшло натхнення, діставши старий скетчбук, я почала малювати.
Як завжди це бувало в стані великого натхнення, я не розуміла до кінця, що малювала.
В такі моменти здавалось, що малюю не я, а душа. Що було в середині, то і виходило на аркуш паперу.
Коли я відкрила очі, щоб остаточно подивитись на малюнок, то побачила:
"Клас, ось що значить у мене на душі. Пора визнати, що я закохана дівчинка".
У двері постукали, я швидко поставила на місце скетчбук і побігла вниз.
Поки бігла по сходах, то в двері постукали ще раз, але вже гучніше. У когось явно погані нерви.
- Уже біжу, - закричала я.
Рука торкнулася ручки дверей, вона дозволила повільно відкрити двері. На порозі стояли дівчина і хлопець. В очі потрапили промені сонця, тому спершу я побачила лише їхні силуети. Але потім впізнала їх, Авані і Джоша.
Джош явно хвилювався, але його дівчина була впевнена в собі, втім як завжди.
- Привіт, - привіталась я.
- Бачилися, - сказала Авані і пройшла в будинок, слідом Джош.
Брат допоміг зняти їй куртку.
"Який джентельмен" - подумала я.
Авані пройшла у вітальню, поки вона йшла, Джош звернувся до мене:
- Спасибі, що впустила її.
- Я тобі відлюдник якийсь, що б людей не впускати? - ми посміхнулися цьому, я піднялася в свою кімнату, не хотілося псувати їм романтику.
Згодом...
Я сиділа в своїй кімнаті і дивилася різні відео на YouTube. Спрага прийшла непомітно і я вирішила спуститися на кухню, попити сік.
Швиденько спустившись по сходинках і забігши на кухню, я налила собі напій.
Сік відмінно впорався зі спрагою і я вже була готова піти назад, але до мене звернулася Авані:
- Ліса, - вона сиділа на дивані, в вітальні. - посидиш зі мною?
- А де Джош?
- В магазині.
- Ну добре, - я сіла біля неї, але затримуватися не збиралася.
- Я б хотіла з тобою поговорити.
- Слухаю, - я м'яко посміхнулася.
- Цієї суботи в наших хлопчиків, - я зрозуміла, що вона мала на увазі Джоша і Адама. - буде матч з баскетболу.
- Ну?
- Що якщо зробити маленьку вечірку для їх команди?
- А якщо вони програють?
- Не говори такого, вони обов'язково виграють!
До приходу Джоша, ми обговорили де буде проходити вечірка. Авані взяла це на себе, а я повинна подбати про випивку та їжу.
Ближче до вечора, в кімнату увірвалася ця закохана парочка і запитала чи не хочу я піти з ними прогулятися.
Було нудно, тому я погодилася без лишніх вагань.
Ми вирушили на пляж, Джош був зовсім невпізнанним, його зухвалість пропала, біля Авані він здавався милим і іноді ніяковів. Вона намагалася виглядати такою ж стервою, як в школі, але у неї погано виходило. Назовні вилазила справжня Авані, весела та компанійська. Коли ми прийшли на пляж, то Джош взяв свій телефон і почав фотографувати океан. Першою в кадр влізла Авані, а потім і я. Ми собі зробили маленьку фотосесію. Пізніше, спільну фотографію виклали в інстаграм.
Після прогулянки...
Я повернулася до себе в кімнату і подумала про Авані: "Вона дійсно хороша. Але в школі зовсім інша, може ми навіть подругами станемо?"
Прогулянка вимотала і я провалилася в довгий, спокійний сон.
Ранок...
Хоч і спалося добре, але встати з ліжка виявилося мега складним завданням. Першим пунктом призначення була ванна. Я швидко вмилася, почистила зуби, нанесла мінімум макіяжу і пішла вибирати одяг. Настрій підказав на довгу, рожеву спідницю і вкорочену футболку. Добре, що погода була досить теплою і могла дозволити вдягнутись в цей одяг.
Я спустилася вниз, щоб приготувати сніданок, але там чекав сюрприз. Авані стояла біля плити, а Джош лежав на дивані і все ще додивлявся свій сон.
- Доброго ранку, - тихо сказала я, що б не турбувати покій брата.
- Доброго, - Авані.
- Ти Джоша вигнала з кімнати?
- Ні, - вона розсміялася. - він повинен був мені допомогти зі сніданком, але заснув.
Її очі дивились на нього і у неї розцвіла посмішка.
"Які вони милі, - подумала я. - А я вже так скучила за Адамом".
Через пару хвилин проведених за готовкою і балачками, ми почали снідати. Я зазначила, що Авані готує дуже смачну каву.
40 хвилин по тому...
Ми вже підходили до школи, настрій був хороший. Я вже вкотре подивилася на Джоша з Авані, і переконалася в їх почуттях.
"У мене вже немає сумнівів, що Авані хороша, вона добра людина, хоча тільки в деякому оточенні".
Біля входу стояли Адам і Ліна. Я підбігла до нього і коли він мене помітив, то обійняв з усієї сили.
У пориві почуттів і радості, я обняла Ліну, вона в свою чергу навіть не сахнулась, схоже настрій сьогодні у всіх на висоті.
- Ми йдемо? - запитала я.
- Я буду чекати на Ніка, - відповіла Ліна.
Авані та Адам кивнули, погоджуючись з нею.
- Тоді я поспішу до Хлої, - я швидко чмокнула Адама і зайшла в школу, щоб він не встиг щось сказати.
Я піднялася на другий поверх, де знаходився клас, в якому буде проводитись перший урок. Біля дверей я побачила Хлою, вона схрестила руки і шукала когось в натовпі.
- Чи не мене чекаєш? - я виглянула у неї з-за плеча, тим самим налякавши.
Вона різко розвернулася і трималася за серце.
- Не вмирай тільки, - я доторкнулася її плечей і розсміялася.
- О ні, я зараз дійсно помру, - вона дуже хвилювалася.
- Що таке?
- Вчора після школи до мене підійшов Майкл.
- Це хто?
- Вчиться в паралельному класі, він провів мене до будинку, а зараз ми з ним підемо прогуляємось.
- Ти хочеш прогуляти математику?! - це було дуже нерозумно з боку Хлої, адже математику вів директор.
- Так. Замажеш перед ним?
- Звичайно, а якщо він побачить тебе потім на коридорі?
- Буду ходити за твоєю спиною, - вона тихо розсміялася. - все, вали. - вона заштовхала мене в клас, було зрозуміло, що до неї підходив Майкл.