Я зовсім звичайна дівчина, яка вже в який раз переїжджає в інше місто. Що буде мене чекати в цей раз? Вірні або лицемірні друзі? Любов або біль?
Буду дуже вдячна, якщо ви прочитаєте мою історію 💕
- Адам, - я міцно взяла його за руку. - ми можемо піти в інше місце? - Ей, ти що? - він м'ягко посміхнувся. - Це ж мої друзі, йдемо. Ми підійшли до столика, все ще тримаючи один одного за руки. - Привіт, радий вас бачити! - сказав Нік, біля нього сиділа Ліна і вона явно була не рада моїй компанії. Вони сиділи зліва від столу, я з Адамом сіли навпроти, а Авані сиділа в центрі. - Адам, - сказала Ліна. - ми замовили тобі твою улюблену каву, ми просто не знали, що до нас ще хтось прийде. - У мене взагалі то ім'я є, - сказала я, це було несподівано навіть для мене, що вже казати про інших. Адам і Нік почали сміятися, я думала, що Авані почне захищати Ліну, але вона сиділа з кам'яним обличчям і дивилася в свій телефон. - Що?! - очі Ліни стали квадратними, вона явно не очікувала такої відповіді. - А ви чого ржете? - вона подивилась на хлопців. Адам взяв мою руку, сказавши тим, що підтримає мене.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
- Чого мовчиш? - знову сказала Ліна. - Я вже все сказала. - А я ні. - Твої проблеми. - Ти взагалі офігєла?! Я вирішила промовчати, щоб не підпалювати вогонь ще більше, але не шкодувала про сказане. Нік обійняв Ліну і щось шепотів на вухо, мабуть заспокоював. Ми замовили різні кондитерські вироби та гарячі напої. Напруга не зникла, але Адам і Нік підтримували розмову. - Ліса, - Нік звернувся до мене. - вечірка була потрясною. - Дякувати треба Джошеві. Ми почали обговорювати вечірку. Згадали з посмішками цю ніч, добре, що ніхто не заговорив про мене і Адама, було б незручно. - Я відійду, - сказала я і пішла поправити макіяж.
Через 5 хвилин...
Я вийшла з вбиральні і підходила до столика. Хлопці сміялися, але в цьому шумі вчувався дуже рідний сміх. - Джош? - я вже стояла біля столу. - Ліса? - він з такою ж інтонацією сказав моє ім'я. - Ти чому не на уроках? - Те ж саме питання. - Я поставив запитання, чекаю відповіді! Він зло подивився на мене. Дуже і дуже рідко Джош злився так сильно. Зараз же я відчувала себе маленькою дівчинкою, яка сильно завинила. - Ей, - зі столу встала Авані і звернулася до брата. - відчепися від неї. Вона вже не маленька. Після цих слів вона поцілувала його в щоку, а він посміхнувся. Я назад сіла до Адама і вдячно посміхнулася Авані. "Може вона дійсно хороша?" - подумала я. Ми разом сиділи і розмовляли, крім Джоша. Він був дуже сумним, Авані час від часу йому щось говорила, на що він тільки посміхався і далі сидів з сумним виразом обличчям. Перший урок закінчився, ніхто не збирався прогулювати ще один урок, тому вирушили в школу. Йшли ми разом, по широкій доріжці. Я йшла між Адамом і Джошем. Половина шляху була пройдена, але Джош взяв мене за руку і призупинився, я дала знак Адаму, що все нормально. Всі пішли вперед, а ми залишилися трохи позаду.
