Я зовсім звичайна дівчина, яка вже в який раз переїжджає в інше місто. Що буде мене чекати в цей раз? Вірні або лицемірні друзі? Любов або біль?
Буду дуже вдячна, якщо ви прочитаєте мою історію 💕
- Лаадно. Ми були з нею кращими подругами... - Ви?! - перебила я її. - Так, в класі 9. Ми вже тоді піднімали всю школу на вуха, але тоді я була у неї як собачка, зараз це Грег і Одрі. - Ті хто сиділи з Кейт за столиком, - уточнив Нік. - У мене було день народження, я запросила її і ще деяких дівчат. Вона прийшла без нічого. Без квітів, подарунків. А потім сказала, що я їй набридла і послала куди подалі. Кльовий день народження, - сказала Авані з великою образою. Перший раз я побачила на її обличчі таку емоцію. - на наступній день я попросила батьків перевести мене в інший клас. Там я познайомилася з Адамом, Ніком і Ліною. Минуло небагато часу і Кейт підійшла до мене на одній з перерв і почала принижувати. Я не стерпіла і вдарила її. Загалом їй дісталося. Тепер ти все знаєш. Я сиділа з широко відкритим ротом, моє обличчя показувало величезний шок. Дивно, що після цього Авані не виключили зі школи. - Жахлива історія, - промовила Хлоя. Я не змогла щось сказати. Ми продовжили їсти, підійшли Адам і Ліна і приєдналися до обіду. - Що трапилося? - запитав Адам. - Нічого, Авані просто розповіла нашим дівчаткам історію про Кейт. Адам засміявся і сів біля мене. - Ти тільки не бійся Авані, - він поклав руку на моє плече. - вона з побоями зав'язала. Я посміхнулася, а Авані показала йому середній палець. - Або не зав'язала.
Після уроків...
Я з Джошем йшли додому, пішли через парк. - Готовий розказати де був вночі? - спитала я, ївши морозиво, яке випросила в Джоша. - Ми закрили цю тему, хіба ні? - Ну гаразд. Похоже нічого цікавого не було, раз не хочеш розказувати, - взяла я на слабо брата. За все життя вдалося вивчити його, і майже у всіх ситуаціях я знала підхід до нього. - Жартуєш? - він зупинився і подивився на мене. - У мене не може бути нецікава ніч. Слухай... Він почав розповідати де пропадав. Як виявилось його однокласники зібрались разом і цілу ніч грали приставку. "Очікувала чогось цікавішого". Але після продовження Джоша, я зрозуміла, що справді було цікаво. Вони умудрились розбити люстру та ховались кожен раз, коли батьки однокласника заходили в кімнату. Під кінець розказу, я згадала про портрет, який вчора намалювала. Я взяла свій портфель і витягнула звідти аркуш паперу і простягнула Джошу.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
