Зоря

Глава 9 БЕЗСОННЯ

     Спогади чужі і власні шаленими потоками схлеснулись – ідея безумна зродилась! Нечуване божевілля жене уперед! Ось вони двері до мети навіженого! Недосяжні – денним світлом осяяні. Безпорадність і гнів! На світлі тліє скинутий чорний плащ. Відчайдух... сміливо крокує вперед за межі тіні до своєї мети. Не задля смерті – заради життя!

      Грала весела енергійна музика, ельфи безутомно танцювали. Естер уявлення не мала як можна безперервно стрибати і кружляти кілька годин поспіль, особисто вона взагалі ледь могла витримати цей шалений темп. Та й сам танок був неймовірно складним: ельфи танцювали парами, але всі разом утворювали вичурну рухому фігуру у центрі якої знаходилось велике багаття, його тут називали ватрою. Сама наявність вогню тут було дивиною, адже святкування проходило все у тому ж королівському палаці високо у кроні дерева.
        Весь наступний день і ніч після зустрічі із Єдинорогом Естер відпочивала. А по тому ельфи оголосили кінець жалоби і їх наче підмінили... Перше, що помітила дівчина була нова сукня. Їй і раніше клали чисте вбрання, але ця була інакша: яскраво-блакитна із білими рукавами і таких же кольорів вишивкою. Не тільки Естер, всі ельфи змінили свій одяг на яскравіший і тепер, вируючи у танці, вони були схожі на зграю екзотичних пташок. Була тут і пара мавок, вони хихотіли, бігали, бавились і кепкували з присутніх, приймаючи чиюсь подобу. Спочатку їх не хотіли пускати, але Естер заступилася за них: ув одній із них вона впізнала свою знайому.
        Вже три дні поспіль у Марі не змовкає музика. А як ельфи співають! Коли Естер вперше почула їх, то подумала, що їх можна слухати вічно!
       Усі довкола прямо таки випромінювали життєрадісність! І це було заразно. Дівчина плясала як уміла і нікого довкола не хвилювало, що вона порушує досконалість рухомих фігур. Естер танцювала, поки не валилася, інколи прямо на підлогу, хапаючи ротом повітря, ледь віддихавшись знову вривалась у танок...
        Сьогодні Естер вже не рвалась у пляс: у неї від учора все тіло нило, та й перший запал згас. Вона сиділа за столом, смакуючи вечерю, їй було приємно відзначити, що страви стали набагато різноманітнішими, зокрема з'явилися м'ясні. Інгвар сидів поруч і розмовляв із правителями. Король і королева танцювали лише раз, відкриваючи святкування: Ригіра на війні поранили у ногу і тепер пляски давались йому важко. Вампір із-за столу не виходив взагалі.
       Естер уважно слухала їх розмову, Матвій, Ярем і Гнат також були тут, але вони здебільшого мовчали.
       Гнат вибачився за ту провокацію у Лісі і отримавши прощення не відступав від Інгвара з Естерою.
       Ельфам було цікаво вести бесіди із Інгваром, та й Естер вони тепер почали слухати уважніше. Вампір й досі уникав розповідей про себе, майстерно ухиляючись навіть від прямих питань. Зараз розмова потекла о довколішніх дивах.
       – Ліс пізнавати складно, – говорив Ригір, – Час і простір тут непостійні. Навіть у Марі доба не завжди триває звичні 24 години.
       – А ви не просили допомоги у лісових мешканців? – запитала Естер, спостерігаючи за тим як мавки у черговий раз розігрують молодого ельфа.
       – Всі ці недалекі істоти або не можуть, або не бажають допомагати нам,– голос Ївги обдав присутніх легким холодком.
       – А ви їх просили? – запитав Інгвар.
       – Є причини з яких ми один одного недолюблюємо і вони уходять корінням у часи Другої Нічної Війни, – відповів король.
       – Ніхто із дітей лісу не заходив у Мару дотепер. Ми вважали, що щит і їх не пропускає, – додав Гнат.
       – Цей самий щит – одна із найбільших наших проблем, – продовжила королева, – Навіть із отарами складно підтримувати зв'язок, а вони знаходяться доволі близько, що вже й казати про віддалені пізнавання.
       – Але ж Матвій живе із людьми і коли йому треба, якимось чином знаходить місто, – не второпала Естер.
       – Це одна із причин по якій його призначено зв'язковим, – відповів Ригір якось не дуже приязно глянувши на Матвія.
       – Так, я завжди швидко знаходжу дорогу до дому, – сказав той, – Не можу пояснити як. Не всім так щастить. Бувало навіть...
       – Я можу його зняти, – перебив його Інгвар, він задумався і перестав слухати відколи згадали про щит.
       – Перепрошую, що? – у голосі короля змішалися обурення і надія від неввічливості і неоднозначності фрази вампіра.
       – Я знаю як зняти закляття щита із Мари, – пояснив Інгвар.
       – У тебе навіть кільця магічного нема, – кинула Ївга.
       – Чари тут однаково не допоможуть.
       – Що для цього потрібно? – Ригір одразу перейшов до діла.
       Інгвар обернувся до Естери і відповів:
       – Допомога обранки Єдинорога.
       Усі погляди зосередились тепер на ній. Естер завмерла від несподіванки, а рука наче сама по собі ухопилася за камінь, що висів на шиї. Дівчина згадала слова Єдинорога про те, що амулет не має сили і їй стало не по собі.
       – Чому ти досі мовчав? – запитала королева.
       – Тільки зараз усвідомив, що це можливо.
       – Ви можете зробити це зараз? – ледь помітним було нетерпіння у голосі короля.
       – Естер? – Інгвар звернувся до дівчини.
       ЇЇ серце забилося частіше, їй потрібна була підтримка, але без зайвих очей.
       – Так, – відповіла вона, – Але нехай Матвій і Гнат підуть із нами.
       – Най буде по твоєму, – мовив Ригір, – Рушайте!