depth of soul

4

-І Намджун, тебе несторожує хлопець, який сидить біля дверей- вони всі обернулися поглянувши на Чіміна- він знає про це все тому й не розкаже нікому

-Чонгук думає про вас усіх так скажу і ще про щось, але я з ним потім поговорю на цю тему, Чімін думає про того, хто йому подобається- Чім вздригнув, а Техьон ухмильнувся. Поклонившись шатен пішов на своє місце, після того пройшов Хосок
-Я - Чон Хосок і я можу вилікувати рани доторкнувшись до них- всі кивнули і в думках дивуються- але я не знаю як вам це показати бо...
- Чекай- Чонгук пішов на хвилинку в якусь кімнату і вернувся до них тримаючи із заду руки, Чімін побачив це і насторожився. Чонгук стає біля Хосока і кладе перед собою свою руку і ножем ріже рану. Всі розширили очі і хотіли кинутися до нього, але Техьон перед ними поклав руку, щоб не йшли. Чімін напружився всім тілом. Хосок здивовано поглянув на Чона, але взяв одною рукою його за зап'ястя, а другою провів по рані заплющивши очі. Через декілька хвилин рани вже не було. І тоді всі були шоковані цим трохи не приємним видовищем. Наступним був Юнгі, йому також потрібно було показати свої здібності на комусь і знову це Чонгук. Він поглянув на нього пильно і тоді Чон закричав і паралізувалось все тіло, він рухнутись не може і пронизлива біль і тому він шипить і в очах чуть не сльози, тому й Юнгі його відпустив. Чіміну це все не подобається. Тут калічиться сильно брюнет, але що він зробить. Джин, а це блондин з дуже пухлими губами і світло-карими очима вміє надсилати панічний страх на людей, який створює негативні думки, або події не гативні. Він створює ілюзію, яка не сподобається тій людині. Тут знову доброволець Чонгук. Джин це зробив і тому Чон побачив перед собою свою наче маму і у нього очі як кришталь
- Мамо?- він це сказав тихо, але всі почули, бо тут відлуння. Чімін напружився в котре і поглянув настороживио на емоції брюнета. Йому це не подобається. Джин відпустив Чонгука і тоді він побачив всіх і натягнуто всміхнувся. Наступний Намджун. Хлопець у якого волосся покрашений в білий, і його структура лиця відрізняється трохи від інших. У нього феноменальна пам'ять. Він може запам'ятати зміст книжки прогорнувши просто сторінки, ще пам'ятає всі події і слова з точністю і координати. Тому Чон найшов книжку Намджуну, яка лежала на стелажі біля вікна дальше від дивана, про якість технології. І Намджун розказав трохи. Корисний дар. Закінчивши всі попросили Чонгука показати свій, тому він видихнувши розбігся і зник, а потім хтось подзвонив у двері. Техьон відчинив їх, а там Чонгук, всі поплескали і здивувалися. На цій ноті вони закінчили і створили графік занять і планами щодо їх одної проблеми. Кожної суботи вони будуть зустрічатися тут. Попрощавшись з усіма він закрив за гостями двері, але Техьон лишився і прошептав брюнету на вухо:
- Чімін до тебе відчуває симпатію і, здається, ти до нього також- він побачив розгублений погляд брюнета і ухмильнувся
-Це не правда- але Техьон вже вийшов із будинку, голосно видихнувши він пройшов в прихожу до Чіміна. Той досі сидів на кріслі, але поглянув на брюнета і побачив в його темних очах стомленість
- Навіщо ти дозволяв на собі провіряти їхні здібності?
- Я ж лідер і несу відповідальність за них, тому краще на собі це відчути ніж на комусь із команди- Чім кивнув і встав із місця
- Тоді Джин створив ілюзію..мами?- Чім питає тихо, а Чон вздригнувся і розгубився, але киває
- Так...ну що відправляємося додому?- питає брюнет натягнуто всміхаючись, блондин кивнув, тай перший взяв за руку Чонгука чекаючи команди, щоб бігти. Телепортуючись хлопці опинилися в гостинній в квартирі. Опинившись вони роззулися в коридорі. Батько ще не прийшов і це трохи добре. Або він міг побачити, що вони так зненацька появилися і потім потрібно оправдовуватися б було. Хлопці плюхнулися на диван, Чонгук стомлено розвалився на ньому. Важкий був день, бо телепортувався, а ще й на собі пробував різні здібності людей із команди. Це було важко й морально й фізично. Тому можливо він проспиться до наступної суботи. Чімін поглянув коротко на брюнета і витягнув свій телефон 23:57
- зараз буде 12 ночі- каже здивовано Чімін
-  Я лягаю спати- вздихнувши стомлено Чонгук плететься в кімнату взяти змінні речі, а потім у душ. Чімін просто зараз лежить на дивані чекаючи своєї черги.
Коли вже всі справилися зі своїми справами, то лягли спати не дочекавшись містера Чона. Вони просто виключивши світло лежать думаючи кожен про своє. Був важкий день, але вже він в минулому, а зараз потрібно виспатися, але в сон чомусь не клонить. Тільки чути вертіння на ліжках і ще глибокі вздохи та видохи. Не витримавши такої нагнітаючої і нестерпної ситуації:
-Не спиться- Чім обернув голову до ліжка Чона. Темнота, але якщо пристосуватися то бачно силуети, тому це не заважає бачити де знаходиться співрозмовник
-Так- сумно і одночас роздратовано видає Чонгук
-Я також не можу заснути- вони двоє одночасно видихнули
-Давай краще постараємося заснути- Чонгук розвертається в другий бік
-Ти не хочеш зі мною розмовляти? Чи ти мене уникаєш?- Чім досі обернутий до спини Чонгука
- Ні. Просто стомився. Крім того дякуй, що я тебе терплю, а то якби був на моєму місці гомофоб то точно б пішов спати на диван
- Ох..що ти кажеш- наіграно каже Чімін
- Я кажу правду- Чонгук обертається до Чіміна
- А ти хіба не гомофоб?- насмішливо питається він
- Я от ні. В мене є два друга дебіли, які люблять один одного, а признатися слабо хм...тому не гомофоб, а ще й третій- ти є
- Огого- Чімін ухмиляється і встає зі свого ліжка та йде в бік ліжка Чонгука. Той напрягся і не розуміє, якого хрєна йому не лежиться? І якого хрєна він іде до нього. Дойшовши до ліжка Чона він стає на нього одним коліном, а потім нависає над Чонгуком, той дивиться на силует лиця блондина, який вже чіткіший. Брюнет напрягся і здивовано дивився на нього. Чім наклоняєтьмя нижче і обличчя стає десь на рівні шиї Чонгука
- А зараз не гомофоб, м ?- Чім проводить носом по шиї Чона вниз до ключиці викликаючи мурашки в обох.  Блондину це подобається. Він не знає чому так, але йому подобається, як виглядає брюнет і який він в душі. Про нього хочеться дізнатися більше, бо Чіміна тягне до нього, наче магнітом. Чонгуку це також подобається і він не розуміє свої відчуттів. Якого хрєна? Стоп..стоп..стоп він на це не підписувався
- Я не гомофоб, але я й не гей- говорить шепотом брюнет, а Чимін усміхається і проводить носом знову по шиї вже до скули
- Впевнений- він шепче йому на вухо, а Чонгук вздохнув і просто відштовхнув від себе Чіміна
- Йди спи- Чімін хмикнув і ляг біля нього
- Застав
- Ну блять. Ну чого ти такий нестерпний? - Чон ногою сильно штовхає Чіміна в бедро і той падає на землю
- От і заставив. На добраніч- Чім усміхнувся чи то ухмильнувся не було зрозуміло і пішов до свого місця радуючись, що на Чона справив таке враження і, можливо, колись таке повторить, йому сподобалося. Не знати що більше, доторкатися до Чона чи просто відчувати і слухати глибоке дихання Чонгука. Стоп, Чімін? Він тобі подобається? Чім махнув головою відганяючи такі думки. Він сам відчуває, що це не просто забава, а щось інше, але не розуміє що.