depth of soul

1

Темнота. Скрізь темрява. Вона є нагнітаючою. Хоча мало й мовірно, що вона є небезпечною. Тільки не зараз. Шум дерев створюють свист похожий на звуки ридаючого кита, який от от помре. Ворони крячуть, вони кричять так, що майже не чути звуки природи. Хоча можна з легкістю сказати що це є дике середовище. Вітер віє і пронизує кінчики пальців на руках холодом, очі трохи сльозяться від потоку вітру, але пильність не втрачається. Очі звужені і напрямленні непохитно в темноту. Зрачки світяться в темноті, як кришталь, але вони пильні і не похитні.  Руки складені в бойову готовність, а ноги на ширині плеч. Звуки природи заглушають глибоке дихання, а грудна клітка повільно піднімається та опускається. Стоїть не подвижно просто, як статуя, але це не просто так. Він стоїть чекаючи. Просто чекаючи, тому всі звуки природи його нагнітають. Чути вистріл, тобто нажавши на гачок пістолета металева куля перекрутившись у повітрі летить крізь листя дерев і холодного вітерця. Хлопець стоявши в такій позі напруживши слух почув гучний постріл і крякання ворон, а потім він зробив крок назад і швидко з великим натиском побіг вперед і зник

****
Чоловік вже старший п'є на кухні чашечку чаю. Зараз пів перша ночі. Чоловік хмуриться і вставши зі столу дивитися у вікно, а потім чує гуркіт вхідних дверей, а потім хлопок. Нахмуривши більше брови чоловік проходить із кухні у вітальню і схрещує руки на грудній клітці

-Де ти був?

Дивиться гірзно чоловік на хлопчину, який дихає дуже рівно або глибоко. Хлопець приперся до стіни заплющив очі, а губи стали в трубочку. Через декілька секунд він обертається до чоловіка всім тілом, поки в того очі не стали великими, а губи відкрилися в німому шоці. Вираз лиця зляканий зрозумів хлопець. Чоловік підходить швидко до сина і тримаючи його за плечі швидко веде до дивану

-Що сталося синку?

Чоловік дивиться на сорочку хлопця, яка геть у крові, а велике скупчення цеї речовини було біля рани десь збоку живота

- Я викличу лікаря- він хотів дістати з кишені телефон, але з першого разу не получилося, а зробити другий шанс йому не дали

-Не..потрібно тату. Прошу..тільки не лікарня- ледве вимовши слова хлопець жмурившись від болю підняв лице до верху відкинувшись головою на спинку дивана

-Але...ні..ні..синку давай все таки подзвоню

-Тату просто нічого не р..роби