Шалена Сім'я BTS

Я Мушу Йти...

-Якщо зі мною щось станеться, обіцяй що знайдеш нового хлопця... Будеш щаслива- він тримав мої руки і дивився в очі, я просто розгубилась
-Що? Всенсі? Якого з тобою має щось статись? - я дивилась на Юнгі, і нічого не розуміла
-просто обіцяй - він сильніше "стиснув" мої руки
-Ні! Ні Юнгі! Якщо тобі щось погрожує я тебе не відпущу. Якого фіга ти маєш туди йти взагалі? - Він обняв мене сильно і після видоху сказав
-Ел, кохана. Я мушу йти. З Мінсооком ми знайомі від дитинства... Я мушу йому допомогти... Я завжди витягував його скажем так з неприємних ситуацій
-Які ще ситуації? Розкажи мені все. І про Мінсоока теж
-Мінсоок торгує травою, ну так... Не найкращий друг... І він встрягав у ситуації з так скажем поганими людьми.
І я завжди допомагав йому...
-Що!? І чому ти маєш йти зараз,?
-Я мушу, Ел... - я почала плакати
-Може не треба?
-Треба... - ми ще довго обнімались, але Юн сказав що йому треба сказати хлопцям. Він вийшов, я пішла в ванну щоб привести себе в порядок. Після декількох хвилин я спустилась на кухню, хлопці всі разом це обговорювали. Навіть Гукі підтримував Юнгі, і Те... Він до речі вже повернувся. Мені потрібно було йти привітатись, але я пішла попити води. Я була не в найкращому стані... Попивши воду я підбігла до хлопців і сіла на єдине вільне місце біля Гука і Джина. Юнгі сказав що йому потрібно збиратися і піднявся на верх.
-Я піду за ним - пробурмотіла я і пішла за Юнгі. Я зайшла в кімнату, Юнгі одівав джинси і толстовку, взяв каштет і ніж.
-Що? Звідки в тебе... - не встигла договорити я, а Юнгі вже поцілував мене.
-Сонце, не переживай... Я завжди буду з тобою - він тримав моє лице в долонях, його руки були такими теплими... Я забрала їх з лиця, обняла Юнгі і не хотіла відпускати. Коли ж я відпустили Юнгі подивився годину. О пів на 4.
-Ох... Ел... Я мушу йти... - він поцілував мене в носик і спустився, ну як спустився... Почав, я взяла його за руку і ми пішли разом. На виході всі хлопці обнімались і казали йому слова підтримки, з Джуном вони були довше всього адже і дружили вони найдовше серед усіх. В кінці підійшла я
-Юнгі, котик... Мій Юнгі, я буду любити тебе завжди і я впевна що все буде добре-він просто посміхнувся, я його обняла на декілька секунд, а потім він пішов. Я почала плакати і просто ввпала на землю. Мене підняв Джун
-Ел, все буде гаразд.
-Це вже не вперше - добав видихаючи Те
-Він на довго? - поцікавилась я. Джун посадив мене на диван
-Ні - крикнув Хося - він повернеться десь о 6,а якщо ні то зранку.
-Не переживай - Добавив Чімін
-Дайте їй валер'янки люди - крикнув Джин, і сам пішов по неї, а Чонгук взяв воду і приніс мені
-Дякую, хлопці... Просто якщо з ним щось станеться буду винною я. - я опустила голову.
-Чому це? - запитав Хосок
-Я йому розповіла про цього Мінсоока чи як там його...
-Ого то ти знаєш... - Дивно запитав Джин, я випла заспокійливе - це якось не дуже.
-Та він сам не дуже - сказав Джун
-То точно... - з сумом відповів Чонгук
-Тобі легше, Ел? - поцікавився Те
-Так, а тобі? Як рука? - я віддала стакан Джину і подивлась на плече Тете
-Та, так... Нормально вроді. Казали, що все добре принаймі. - він попросив стакан води у Гука, той зразу пішов по неї. Я бачила що всім нам боляче, але хлопці не хотіли це показувати. Видно вони не хотіли робити мені гірше. Та й я теж.
-Слухайте, я не буду вечеряти
-І я
-Я теж
-НУ тоді я тоже не буду
-Поснідаємо вже разом
-Ага, тоді я в кімнату
-А я голодний-сказав Джин
-Якого чорта? Джин!-сказав Гук
-Ой та ну вас. - Джин повернувся на кухню, а я попросила Джуна піти зі мною в кімнату. Словом, я хотіла більше дізнатись про це місце, Юнгі та й цього дивного "продавця" травички.

Якщо цікаво, чекаєш продовження-став зірочку
Кумао~💞