Шалена Сім'я BTS

Вігуки❤️

POV Техьон.

Я прокинувся, біля мене нікого не було. Перше про що я подумав "де я і чому я тут?". Я встав з ліжка, моїх речей не було. Я пам'ятав які кімнати були у друзів, але їх там не було. В одній з кімнат спав Чонгук.
-Ох, мій кролик... Ти так солодко спиш... Так про що це я. Потрібно його збути. - я підійшов до Гука, він такий милий. Ой все, я закохався... Сильно закохався... Я почав його бутиди, спочатку я просто порухав його плече. Він продовжував спати і я почав говорити
-Гуккі, Чонгуккі... - він ще довго не прокидався тому я пішов на крайні міри і крикнув - ЧОН ЧОНГУК! ПРОКИДАВСЯ! - і так, він прокинувся.
-Ай, чого тобі?
-Нікого нема, речей теж. Ми залишились самі.
-Що ти верзеш? Не бреши.
-Та я правду кажу. Сам іди перевір! - чонгук неохочу став з ліжка і почав оглядати кімнату не знайшовши речей пішов дивитись чи є інші. Я залишився в номері. Я сидів на ліжку, а ні лежав. Я побачив його куртку яка була з краю і взяв її. Вийшов з номеру і пішов в хол. Через деякий час туди спустився Чонгук.
-Це жарт чи все дійсно так?
-Це не жарт. Я сам прокинувся, нікого нема, речей нема. Один ти спав.
-Ого. Ну а як ми додому доберемось?
-Сам не знаю. Але якось точно.
-Айщ! Мені холодно... - ну так погодка була не найкраща, мені самому було холодно.
-Ходи до мене я тебе загрію...
-Що?
-Що? Я сказав йди сюди, в мене твоя куртка.
-А так, точно... Мені напевно почулось.
-А що ти чув?
-Не важливо. - він забрав куртку і почав одягати. Я не міг відвести від нього погляд. В середині таке дивне відчуття, все перемішалось. Це так дивно. І я опису це як дівчисько. Фу.
-Чому ти на мене так дивишся? Щось не так?
-Та ні, все так. - я швидко відвів погляд в сторону. - я думаю нам можна зловити попутку і доїхати до готелю. Вони є там точно мають бути.
-Мають. - ми вийшли з готелю в якому нас залишили чи забули. Скоріш залишили, план Елвай я знав. Тому коли вже трохи "відійшов" від просоння зрозумів у чому справа. Але нічого не казав Гуку. Ну так... Буде дивно якщо я розповім.
-Чому мовчиш, нічого не кажеш? - Чонгук став перед мною. - ти якийсь сумний. Все добре Те?
-Та просто, нема про що поговорити... Все добре.
-Точно? - він поставив свою руку мені на плече і усміхнувся. Я усміхнувся у відповідь
-Так все добре. Нам потрібно вийти на трасу щоб зловити машину.
-Так, йдемо. - ми вийшли до траси. Машин не було, ані душі. Ну так, хто буде ходити по вулиці о 3 ночі? Хіба божевільні і такі ж ідіоти як ми.
-Слухай, Те... Ти нічого не хочеш мені сказати? - я подумав що він може мене у чомусь запідозрити, і мені стало страшно.
-Ні. А ти?
-Теж. - Блін, ну чому я не сказав, все ж могло бути інакше?! Ну нічого, якось іншим разом. Ми стояли в тиші чекаючи машину хвилин 30.
-Мені набридло Гук, і ще я замерз. Пішли пішки?!-я нахмурено дивився на нього.
-Тобі холодно?
-Е... Так. - я не зрозумів до чого він веде, але я сподівався на обнімашки.
-Ну може ми підемо в готель?
-Ні! Ми підемо пішком Чон Чонгук.
-Оу, ну добре Кім Техьон... - ми пішли. Мені ставало все холодніше. Ці 2 дні у Пусані було холодно, холодний вітер. А у ночі взагалі капець, я думав що стану льодом швидше ніж ми дойдемо. Я почав тремтіти від цього чортового холоду.
-Те, ти в порядку? Ти так трясешся і твої зуби так клацають...
-Я в нормі... Мені просто холодно.
-Та ясно, що холодно! Ти в одній лише футболці.
-І що ти пропунуєш?
-Візьми мою куртку або... - мене вже зацікавили ці слова Чонгука
-Або що?
-Або обніми...
-Що?
-Обніми! - він зупинився і дивився в мої очі, я все ще тремтів від холоду, але підійти я не міг. Чи то була гордість чи то я туплю... Він сам обняв мене. По моєму тілу прошлись мурашки, я одразу загрівся. Навіть перегрівся... Я не хотів його відпускати, з ним так добре... Пообнімавшись він трохи відійшов - тобі стало тепліше Кім Техьон?
-Так - я потирав свої руки щоб загріти, хоча мені вже давно було тепло.
-Мені здається ні. - він знову обняв мене, але сильніше. І ці обійми були довшими. Перебила нас машина яка їхала ззаду. Тобто ми почули її і почали зупиняти, я так не хотів виходити з його обіймів... Але довелося.
-а вам куди хлопці?
-Нам до готелю "...."
-Нам по дорозі. Сідайте.-ми сіли в машину. Чоловік підвіз нас до готелю, ми вийшли подякували і стали перед входом. Чонгук вже хотів заходити але я взяв його за руку, підтянув до себе і поцілував. Я не хотів його відпускати. Ми ще декілька хвилин стояли обіймаючись.
-Кім Техьон я люблю тебе.
-І я тебе Чон Чонгук. - ми зайшли в середину. Нам не потрібно було жодних пояснень чому нас залишили і хто. Точніше Чонгуку адже я знав правду. Все було так просто... І чого я боявся... Дякую Ел. Подумав я коли ми вже лежали в ліжку і майже спали. Чонгук вже заснув я любовався ним, такий милий кролик. І він мій. Я поцілував його в лоб
-Солодких снів, мій милий кролик. - я також заснув.

Ой щось автора потянуло на Вігуків.
Якщо тобі подобається став зірочку💙
Люблю💜