Загублені

22

Після вечері я хотіла побути на самоті, усвідомити і якось розкласти в голові все те,що відбулось зі мною за останні два дні.Мене дістали хлопці, які боролися за мою увагу, дістала сама тупість цієї безглуздої ситуації.Тільки подумати:дівчина і три хлопці яким вона подобається!Та ще якісь загадки,зникнення дітей...
Щоб відволіктись, я вирішила скупатись.Я повільно почала знімати з себе футболку як раптом побачила що просто на очах дерево яке знаходилось по той бік річки почало жовтіти.Красиві,зелені листки,жовтіли так ніби була осінь,але ставалось це надто швидко.За лічені секунди дерево яке недавно було зеленим,стало жовтим. Оглянувшись я зрозуміла що така сама чортівня відбувалась і з рештою лісу.Я й думати забула про купання.Навіть не одягнувши футболку я побігла до хлопців.
-Тут якась чортівня з деревами!-я підбігла до нашого табору.Спочатку вони звернули увагу явно не на мої крики,я досі була без футболки.-Там дерева жовтіють серед липня а Ви на мої груди витріщаєтесь!-
-Та ми помітили,якраз йшли тебе шукати!-після певно паузи відповів Діппер-тут явно коїтся щось дивне.
-Якщо ти тільки зараз це зрозумів,то мені тебе шкода-випалив Майк.-Ти взагалі де гуляла в такому вигляді?-
-Хотіла скупатись,але побачивши це-я драматично вказала на дерева- Перехотіла- Відолвіла і одягнула футболку.

*Pov Томас*
Наближалася гроза і ми почали готуватись до сну.Я сидів біля дотліваючого ватра і думав про Віккі.Як вона мені подобається!І судячи з поведінки того тупого імбіцила Майка, вона також йому подобається.От тупий індюк,думає що вона стане однією з його повій!Не дозволю!
Я тривожився за Вікторію.Дійсно тривожився.Якщо вона не повернеться до дому то не простить собі того.Вікс буде відчувати себе винною перед сестрою.Я не міг цього допустити.Вона має вибратися звідси любою ціною.Навіть ціною мого життя...
-Том,чай будеш?-тихесенько прошипотіла Віккі у мене за спиною,від чого у мене по спині пробіглись мурашки.
-Звичайно.Я буду в нашій палатці.І одягнись тепліше,дуже похолодало.-сказавши,пішов.
В наметі я побачив Майка який мостився на моєму місці.
-Що ти тут забув?-запитав у мене Майк.
-Що тут я забув?Взагалі то з Вікс сплю я!Це наша палатка!Йди до малого.
-Та пішов ти!Ти спав з Віккі вчора,сьогодні моя черга!-
-Геть звідси!На мою дівчину ніхто черги наставляти не буде!
-Хто там твоя дівчина?!-Майк виліз до мене з палатки і явно цілився мені в ніс.Я перехопив його руку лівою, а правою заїхав йому в брову.Бійка дуже швидко завязалась.
На крики, мати, і звуки розваленої палатки прибігла Віккс.Вона встала між нами і поклала свої малесенькі долоньки мені і Майку на груди.
-Так казанови,припинили битись!Спати я буду з Діппером в його палатці.А ви щоб зремонтували намет і помирились!Ведете себе як діти!-Вона подивилась на нас двох з презирством, і пішла в сторону палатки малого.Я дивився їй в слід і проклинав того придурка,з яким мені доведеться спати..
Почалась гроза.Ми з Майком мовчки зремонтували палатку і вляглись в спальні мішки мокрі і не задоволені.
-Вона тобі подобається?-тихо і сухо запитав я в Майка.
-Ніхто і ніколи так не подобався мені як Віккс.
І я мовчки розвернувся думаючи над тим, в яку безглузду ситуацію ми всі потрапили.