Я прокинулась від свого традиційного кошмару.Все тіж дівчатка і хлопчики помирали страшними і дивними смертями.За їхнім одягом,я могла зрозуміти,що всі ці негаразди траплялися з кожною групкою дітей в різний час.Це мене насторожувало.
Том мирно посопував у мене на грудях.Він обвив мене руками,закинув на мене ноги,тому поворохнутися я була не в змозі.Та й спав він настільки солодко,що будити його було б справжнім злочином людства.Я поглянула на його світле волосся,гарно виражені скули,губи ніс,і на секунду замислилася:"А які у нас будуть діти?Темноволосі як я,чи світлі як тато?Я настільки задумалась,що навіть не замітила,що Томас прокинувся.
-Про що задумалась?-сонно спитав хлопець-
-Та так,нічого путнього.
-Ах не хочемо розказувати,так?Ну я хотів по-доброму-Томас почав що сили мене лоскотати.-Скажи про що думала і я перестану!Скажи-скажи!-
Я кричала,сміялась і пищала на всю Поляну.Своїми криками я точно розбудила весь табір.
-Добре,спокійно!-задихаючись,промовила.-Я думала про те які б в нас могли бути діти.-Судячи з фізіономії Тома,він явно не очікував цього почути.Я скористалась шоковим моментом хлопця,і покинула палатку.І яким ж було моє здивування,коли замість Поляни я побачила дикі хащі.
أنت تقرأ
Загублені
عاطفيةГоловна героїня- Вікторія і її маленька сестричка Марго втратили матір і закрилися в собі.Батько став алкоголіком,і щоб хоч якось реабілітуватись в очах доньок відправляє їх в табір.Але ніхто не знає, як закінчиться ця на перший погляд така звичайна...