Загублені

17

І ось настав день походу.Нам дозволили встати пізніше,щоб ми добре виспались наостанок.
О 10 годині Елізабет принесла список речей які необхідно взяти взяти з собою в похід.
-Дівчата- сказала вона- о другій біля озера!І нічого не забудьте.
Найосновніше-запасна пара взуття.-Елізабет явно нервувалась.Майк розказував що вона в ролі вожатого перший рік.
Взагалі Майк не був таким поганим як здавався.Вчора на озері ми дуже довго розмовляли про все на світі.Правда з Томом я так і не помирилась.Мені хотілось вечором прийти до нього, але його друг сказав що він погано себе почував.
Мені було страшенно образливо.Він нехотів мене вислухати і ображався як дівчисько!Нормальний хлопець так би не поступав.Тим більше ми навіть не пара!
Найадекватнішими людьми з мого оточення залишались Діппер і Джо.Вони і між собою здружились.Джо він подобався,і вона намагалаючись перейти барєр дружби,постійно балабонила про нього.
Нарешті піднявшись, я почала збиратись.Наділа на себе чорні легінси,зелену футболку і коричневі бутси, які ми завбачливо купили з татом.Наверх накинула коричневу безрукавку.Навсякий випадок в сумку спакувала дощовик,два светри,і запасні бутси і куртку,бо клімат тут з сюрпризами.Шкарпетки,білизна і все інше також знайшли своє місце.Незважаючи на те,що вожаті казали небрати з собою їжу, я їх непослухала.В мене щодо цього було дурне передчуття.Я взяла три пачки макаронів , всі концерви і багато печива.Про .воду я також незабула.
Коли я була остаточно готова, вирішила знову піти до Томаса.
Віяло прохолодою.Надворі було сиро. По дорозі я зустріла Майка.Усміхаючись він мене обняв.
-Віккс,ти готова?Благаю скажи щоо так-благально прохав він-в мене для тебе є сюрприз.-
-Вибач Майк, в мене інші плани.В нас буде багато часу для спілкування-і не слухаючи його я попрямувала до будиночку найстарших.Моє волосся розвівалось вітром.Том вийшов з будиночку і попрямував до озера.Здаєтся,він мене не замітив.Я тихо покрокувала за ним.
-Ти не вмієш слідкувати,Агент 007 недобитий- ображеним тоном сказав він.
-Я хоч недобитий,але Агент 007, а ти Принцеса!Як так можна ображатись?
-Просто йди до свого Майка, і залиш мене в спокої!- незнаю чому,але я почала сміятись.Голосно і щиро.-До Майка?Ти ревнуєш мене до безмозкого альфа-самця?І взагалі.Хто тобі дав право на ревність?Ми що,зустрічаємся?Ти мені ніхто,між нами навіть нічого небуло!-Я була сама не своя зі злості. Почувши ці слова Том обернувся.На його обличчі читалась біль,злість і глибоке розчарування.
-Ах значить я ше й права на ревність немаю.Ти дійсно думаєш що між нами нічого немає?Думаєш що те що було це нічого не значить?Ти небачиш що між нами дієтся?-він розвернувся і пішов далі, в сторону нашого місця.
-А для тебе пара поцілунків щось значить?Між нами нічого такого не було!
-Ти собі непредставляєш як ти мені подобаєшся!-горлав він-Я старався також тобі сподобатись.І ти говориш що це для тебе нічого не значило?Забирайся!-.
Я нервово кинула в нього першим що попалося мені під руку.
-Ідіот!Знайшов до кого проявляти симпатію.До худої історички!Ідіот,ідіот,ідіот.-Я підбігла до Тома і поцілувала його.Чомусь мені так хотілось його поцілувати!Він не супротивлявся,і притис мене до заращої мохом стіни печери.Поцілунок був пристрасним і в одночас ніжним.Я просто потонула в ньому...
*******
-Худа істеричка?Серйозно?!-сміявся Томас коли ми поверталися до табору.
-Хіба я не худа?-
-Просто як правило дівчата нарікають на те що вони жирні.
-А я думала ти давно зрозумів що я особлива...
-По іншому ніяк...-
І ми двоє обнімаючись поплентались в лісову далечінь.