Тихі серця

30 розділ

– Отже, які саме тату ти бажаєш? – запитує Майкл.
– Довіряю цю справу тобі, – кажу я.

До нас підійшов чоловік років тридцяти, він привітався з Майклом, схоже, вони були знайомі.

– Це Кейтлін, моя дружина, – відрекомендував мене Майкл, – а це Тод, саме він набивав усім нам тату. Робить це професіонально та обережно.

Я лише кивнула, потискаючи простягнену руку.

– Що будете бити?
– Є у мене кілька ідей, але це буде сюрпризом для неї, – промовляє Майкл, киваючи на мене.

Отже, поки він малював ескізи з Тодом, я очікувала на кушетці.

– Готова?
– Чесно? Не дуже, але я хочу, – відповідаю я.
– Тоді почнемо зі шраму за вухом.

Через дві години мені вручили дзеркало, за вухом красувалось крило ангела, а на ключиці – гілочка оливки.

– Знаю, Олівер пов'язаний з цим шрамом, тому гілка оливки, шрам сам по собі нагадував крило, тому навіть не став довго думати.

– Дякую, – тихо шепочу я.

* * *
Час до весільної церемонії пройшов занадто швидко.

Я стояла перед дзеркалом, поправляючи сукню, коли в кімнату зайшла Фінна, вона виглядала занепокоєно.

– Ти в порядку? – запитую я.

– Так, – всміхається вона. – Просто моя маленька сестричка виходить заміж. Пробач.

Вона обійняла мене, повторюючи вибачення.
Чому вона вибачається?

– Фінно, що з тобою?

– Усе гаразд, – вона випускає мене зі своїх обіймів. – Нам уже час.

Я киваю, Фінна вийшла з кімнати, і усередину зайшов батько Олівера. Він опустив фату мені на обличчя, я обвила його міцну руку, знаючи, що ця людина не дозволить мені впасти.
Він вивів мене на двір і повів прямо до вівтаря. Крізь фату я бачила Майкла та Крістіана. Вони обоє були в чорних костюмах з метеликами і, схоже, обоє нервували.
Майкл зробив кілька кроків мені на зустріч, і батько Олівера передав мене йому, попередньо сказавши:
– Твоє тіло не знайдуть, якщо ти зробиш їй боляче.
– Я пам'ятаю це, – промовив Майкл, беручи мене за руку та ведучи до арки з квітів.
Ми вирішили святкувати наше "весілля" за містом у невеликому готелі. Свято було в біло-оливкових тонах, усі квіти були живими, жодних штучних. Столики для гостей були розміщені хаотично, усі могли вільно пересуватись та спілкуватись.

Як тільки ми стали на свої місця, темно-волоса жінка заговорила:

– Кейтлін Сноу, чи згодні ви взяти Майкла Ґріффіна за чоловіка?

Я мовчу, не відповідаючи на її запитання, дивлячись в одну точку, раптово його рука торкається моєї і він тихо шепоче:

– Що сталося? Невже передумала? – його тон жартівливий, і слова звучать як жарт.
– Так! – голосно заявляю я. – Я згодна.

Ми обоє посміхаємось, наче все це справжнє весілля і наші почуття теж справжні, але єдине справжнє, що тут зараз є, – це наш дурний гумор.

– Чи згодні ви, Майкле Ґріффіне, взяти Кейтлін Сноу за дружину?

Він так само мовчить, але у відкриту дивлячись на мене.

– Ви згодні, містере Ґріффіне?

– Зачекай, я насолоджуюсь моментом, – жартома кидає він.

– Оу, пробач.

– Можна? – запитує він, я киваю.

– Так! Я згоден, – так само голосно заявляє він.

– Обміняйтесь клятвами та обручками.

– Клятвами? – спантеличено промовили ми з Майклом в один голос.

– Хіба вас не попередили? – шепоче жінка.

– Ні, гаразд, ми скажемо клятви, але чи можу я підняти фату? – промовив Майкл.

Жінка кивнула – і він обережно підняв її, блакитні очі спочатку блукали по обличчю, а потім зупинились на очах.

– Кейтлін Сноу, сірооке нещастя, яке звалилось мені на голову в грозовий день і змінило усе. Ти наче шторм, який зніс все на своєму шляху, і я хочу, щоб цей шторм продовжувався і ніколи не закінчувався. Я хочу бути поруч при кожному твоєму успіху і поразці. Бажаю проганяти твої найбільші кошмари та бути поруч, коли ти прокидаєшся від них, – здається, моє серце зупинилося від його слів, а він все продовжував. – Я клянусь кохати тебе до тих пір, поки всесвіт не зникне. Ти стала моїм найбільшим бажанням.

Я ледь могла дихати не те, що говорити, тремтячим голосом я почала свою клятву, намагаючись скласти її на ходу:

– Майкле Ґріффіне, я клянусь готувати твій улюблений торт на кожний твій день народження, – промовила я, викликавши в нього посмішку. – Обіцяю бути на кожних перегонах і бажати тобі удачі. Я хочу бути поруч при кожному виграші та поразці. Ти найкраща і найнедосяжніша мрія в моєму житті, – я ковтаю клубок посеред горла і кажу те, у чому не можу зізнатись навіть собі: – і я кохаю тебе, безмежно, я знала це ще тоді в ліфті.

Його пальці обережно надягнули на мій палець обручку, я зробила те саме, і його губи такі теплі та м'які накрили мої.
Я була готова розтанути в цьому поцілунку.