Тихі серця

27 розділ

Кейтлін

Я плакала в обіймах Майкла так довго, що втратила відчуття часу, плакала, поки не почала задихатись у власних риданнях. І увесь цей час Майкл був поруч, він міцно обіймав мене, його сорочка вже була мокра від моїх сліз. Він все сильніше стискав мене у своїх обіймах, коли я схлипувала.

Зрештою мої схлипи затихнули, я трохи заспокоїлась і він відніс мене на ліжко, вклав і... ліг поряд, ховаючи від усіх бід у своїх обіймах.

Прокинулась я через кілька годин, відчуваючи, як пекли очі від нещодавніх сліз, Майкл спав, досі обіймаючи мене. Я не хотіла залишати ліжко та його теплі обійми, але все це було фейком, брехнею, наші відносини ніколи не будуть справжніми.

Моє життя занадто тоне в брехні, і випадок з моїми батьками лише доводить старі думки, моя робота теж має свою небезпеку.

Обережно, стараючись не розбудити його, встаю з ліжка та виходжу з кімнати. Мені потрібно дізнатись правду, якою б вона не була.

Жінка, яку я називала матір’ю увесь цей час, досі була на кухні, вона складала посуд у посудомийну машину. Цікаво, хтось заходив до нас, щоб покликати на вечерю?

- Мамо, - кажу я, і в роті стає терпко, - ми можемо поговорити.

- Нарешті наша гультихвсітка хоче поговорити з власною матір’ю, - вона стояла до мене спиною, і я не могла побачити вираз її обличчя, за мить вона розвернулась. - І про що ти хочеш поговорити, про своє майбутнє весілля чи про те, що ти не послухала мене і стала адвокатом, можливо, про те, що ти так довго брехала мені?

- Брехала, - я облизала губи і похитала головою, ця жінка ще сміє говорити мені про брехню. – Ходімо в сад.

Спокійно без жодних істерик, з мене досить сліз. Я покажу їм, чого я варта.

Дивно, але вона мовчки пішла за мною.

- Отже, що саме ти хочеш мені розповісти?

- Щойно ти сказала, що я брехала тобі, - спокійно кажу я. Жодних емоцій, Кейтлін, емоції зараз – це погано.

- А хіба ні?

- Не перебивай мене. Ти звинувачуєш мене в брехні, але як щодо твоєї брехні? Як щодо того, що ти брехала мені з самого мого дитинства?

- Що? Що ти верзеш?

- Я все знаю. Я знаю, що насправді ти не моя мати, ти сестра мого батька. Моя рідна мати, Кіара Сноу, адвокат померла в автокатастрофі двадцять шість років тому разом з моїм батьком, - кожне слово віддавалось глухим болем у грудях. - Ти не хотіла, щоб я стала адвокатом, щоб я не зустрілась з Томсоном – другом моїх батьків та людиною, яка хотіла удочерити мене – і щоб я не дізналась правди.