мистецтво рятує нас

9.сльози, блювання та кохання

Взявши роль діджея в свої руки, Джісон включав найулюбленіші пісні та вже не турбувався про неправильно взяті ноти. Сором разом із іншими когнітивними функціями поступово знижалися. Шум, хрипкі та зірвані голоси, танці, що зовсім не схожі на пропрацьовані ними хореографії. Так легко, безтурботно, нічого в голові, крім веселощів. Настільні ігри вже скоро стали нудними, тому нові конкурси придумувалися по ходу вечірки. "Правда чи дія" максимально уникалася.
"Тільки не ця банальність, будь ласка."
Коли Лікс загубив Хьонджіна, той намагався підняти Синміна. Пізніше це називали "порятунок принцеси". Але все що з цього вийшло-це біль в спині Кіма від коліна його "принца". Незважаючи на страждання того, інші прийнялися повторювати ці дії. Хоча Феліксу і Чоніну вистачило спостережень за своїми хлопцями. Чан досить легко підняв свого друга Біна, хоч той і проводив у залі більшість свого вільного часу. Мінхо швидко сп'янів, тому і хвилини не пройшло, як Джісон опинився у нього на руках. Що ж, потрібно віддати належне, він сильний. Без жодних проблем він тримав його однією рукою під колінами, а іншою за спину.
-а тепер як кінцеву церемонію- поцілунок.- кричав Чанбін хапаючи інших так само. Повинен же ж і він показати результати своєї роботи над м'язами.
Здається, Мінхо цього було замало, тому він зробив повний оберт на 360 градусів, через алкоголь у обох закрутилося в голові, але завершити казкову історію злиттям уст їм це не завадило.

Вечірка йшла до кінця поступово. Кожну годину людей в кімнаті ставало все менше. Першими її залишили Мінхо та Хан. Власник квартири на такі випадки підготував декілька кімнат, раптом хтось з парочок забажають усамітнитися. Тож після чергової склянки соджу(ром закінчився) парочка ледве не біжачи попрямували на другий поверх.
Тіло палало від кількості алкоголю в організмі, а збудження благало про близькість. Не дійшовши до кімнати руки вивчали тіла іншого. Джісон зупинив долоню біля коміра Мінхо і потягнув за нього не залишаючи між ними жодної відстані. Інша рука билася по дерев'яній поверхні шукаючи ручку. За кілька секунд Хан вже посадив старшого на край ліжка, сівши розставивши ноги по обидва боки стегон хлопця навпроти. Мінхо шаленів від ваги на своїх ногах, а руки не могли вибрати між м'кими сідницями та твердою накачаною спиною. Вперше за весь час язики теж взяли свою участь у грі. Чи був стукіт зубів, чи був поцілунок занадто швидким, чи залишаться сліди на шиях? Нічого з цих питань в цю мить не цікавило підлітків, що під дією спирту насолоджувалися один одним. Чомусь цей обмін мікробами визивав таку реакцію гормонів, що ці метелики в животі та жар по всьому тілу не хотілося втрачати.
Скільки хвилин пройшло, три чи тридцять, невідомо. Але зараз під тихий шум музики, що пробивалася з першого поверху, вони лежали просто обіймаючись та періодично торкаючись губами обличчя один одного. В очах навпроти тонеш і навіть випивка цьому не завадить.

Другими компанію покинули Ян та Кім, на жаль, не так романтично як попередні. Другому вже "романтично" потримали волосся. Синмін вирішив поблювати, а потім заразити інших сумним настроєм, бо сам не міг зупинитися. Тому скоро за столом сиділи Фелікс, в обіймах Хьонджіна, та Чонін, усі троє плакали і серветками постійно підтирали носа. І дивилися на двох хлопців, що спустилися і, швидко попрощавшись, вибігли з верхнім одягом з квартири. Що ж щодо Чанбіна та Чана? Незважаючи на втому і оп'яніння вибору більше не було, тому цим двом доводилося бігати збирати розкидані речі, сміття, їжу.
-ви всі зрадники.
-тільки ми з Чаном залишилися без сліз, блювання та кохання?
Скарги обох були проігноровані. Як весело не було б, але все несе за собою наслідки. І навіть такі банальні як кусок піци, що впав під час чергового танцю. "Який же він напевно смачний". Це були точно не думки Синміна, що схиливши голову сидів з червоними від сліз очима і порожніми очима, після часу проведеного біля унітазу.