мистецтво рятує нас

6.фільм,піца та обійми

-вставай. Чай холоне.
-ні, вихідний же.- Хан перекрутився на інший бік та обійняв покривало ногами і руками.
- ти у зал сьогодні, здається, хотів.
-агхх... вже встаю я.- з-під подушки Хан витягнувши телефон, почав пробудження. Перевіривши повідомлення, продивившись сториз друзів, позалипавши на короткі відео, настав час вставати з найкращого і найбезпечнішого місця-ліжка.
Чистивши зуби, хлопець написав тренеру про підтвердження занять, але в один момент вище всіх повідомлень з'явилась іконка з трьома котами і написом "новенький". Тицьнувши на чат Джісон прочитав:
новенький: вітаю)
Сьогодні не повторимо тренування?
Джі: у мене зал сьогодні
новенький: ходиш в зал? Круто
На котру годину?
Джі: о 13:00 зустріч з тренером уже на місці
новенький: то може в кафе якесь сходимо після цього?
Чи в мак
Джі: що за припливи дружби?
новенький: хочу більше розпитати тебе про твої захоплення
Класна картка з Юнгі під чохлом;)
Джі: о то ти шариш за найкращих?
новенький: ти думаєш у мене все так погано?
Хазаза
То що, мені по тебе приїхати?
Кидай адресу спортивного залу
Джі: *** ХХХ-***
Чекаю😘
Звичайно ж, емоджі поцілунку був жартом і часто використовувався у розмові зі всіма друзями Джісона. Але зараз палець завагався і серце забилося скаженіше. А навіщо він взагалі погодився, тривожна частина його характеру взагалі не розуміла цього. Але ж треба хоч іноді ризикувати.

Після занять з тренером сил плакати і справді не було. Найголовніше зараз зайти в душ і змити з себе весь піт і бажано втому, але то вже не зовсім під силу теплій воді.
Волосся ще не повністю висохло, а тепла пухнаста панамка не зігрівала голови. Єдине, що хотілося- це скоріше побачити Мінхо, як би дивно це не звучало. Його не довелось довго чекати, і вже за хвилину за спиною почулися слова:
-привіт Ханні.-Мінхо відійшов вбік, стаючи вже поруч і дивлячись уже в очі, а не в потилицю.-то шо, в мак чи щось елітніше?
-я змерз, тому пішли в мак.- Макдональдс знаходився через дорогу і там нарешті можна було отримати бажане тепло і сухе волосся.
-поціновувач фастфуду?
-не відмовляюсь від такого.
В повітрі відчувалася напруга, але з кожним жартом і теплим голосом жар проходився усім тілом і зігрівав.
-то давно слухаєш їх?- вказуючи на телефон співрозмовника, під чохлом якого лежала картка з фото айдола, спитав Мінхо.
-трохи більше ніж пів року, на жаль. Але...вони мене рятують типу. Дали мені мотивацію піти в зал і музику більше писати, не кидати. Знаєш... Ніби друга сім'я. Гіперфіксація та ескапізм, вони такі,- постійно роблячи паузи, ніби боячись не те сказати, відповів Хан. Знову вивалює все про себе малознайомій людині. Одна помилка картає щоразу.
- в мене, напевно, щось схоже. Вони показують комфортну взаємодію людей. І нехай це може бути образ, але це те до чого я хочу прагнути. Коли замість моїх саркастичних жартів я зможу показати себе справжнього і не боятимусь людських емоцій. Відчувати які, так часто забороняє нам суспільство.
Навкруги цих двох лунав гамір скупчення людей, але вони більше нічого не чули. Здавалося зараз було озвучено щось важче ніж звичайний жарт, щоб просто разом посміятися. Зараз було зачеплено болюче питання. Але які ж, водночас, ці слова були важливі.
На щастя, вхід до фастфуд-кафе вже був перед очима за пару метрів і знову знайшлася безтурботна і буденна тема для діалогу:
-ти що будеш брати?
- рол курячий. Тільки без помідорів. Картоплю і кисло-солодкий соус. Та американо.
-не любиш помідорів? Тоді я візьму дабл Чизбургер, але огірочки тобі дістануться.
- з вами приємно співпрацювати.
У таких простих діалогах завжди є щось чарівне, що дарує легкі усмішки двом людям поруч. Тому саме так ті двоє молодих хлопців провели наступну годину за білим столиком "мака".