Він мене буде вічність ігнорувати? Я йому відразу став огидним, і це тому він витріщався на мене у перший день мого приходу? Гаразд, думаю з часом це все якось роз'ясниться.
- то де я можу танцювати? Бо боюсь тут я вам розтрощу всі дорогущі речі і інструменти чи що у вас тут ще є цінного. тоді... вийде так, що вам разом зі мною прийдеться знову змінювати школу,- звичайно ж, за жартом пішли відлунням смішки кімнатою.
- а ти тільки танцюєш?- Хьонджін не міг не запитати, адже саме він приділяв цьому заняттю найбільше часу.
- ні, на флейті граю. Якої тут, на жаль, нема.-після паузи прозвучало й уточнення,-жарт,- саркастична посмішка і запитання, що ж робити відображались на обличчі чорнявого. Схоже, він був "найадекватнішим", як для азійських генів, у плані кольору волосся, серед присутніх. Хоча, можливо, це тільки перше враження і інші не знають його достатньо довго. Фелікс теж мав не яскравий колір волосся, хоч і не рідний, але блонд. та все ж це було підготовкою до блакитного. Хьонджіна видно було здалеку з його яскраво червоною башкою. Ян Чонін рудий з білими пасмами. Синмін мав... дивний колір. чи то фарба вже вимилась, чи то вибір кольору спецефічний. Але, справді, кожна людина, певно, описала би відтінок по-різному. Хану здавалось, що це сріблясто-фіолетовий, що з часом стане блідо-синім або навіть зеленим. Здається, скоро він планував перефарбуватися в блонд, справді вже час. Сам Хан мав темно-темно синє волосся, тому нові знайомі не відразу розуміли, що це не чорне природне забарвлення, а фарба.
"Зібрання нефорів. мені подобається"- ось вона справжня любов з першого погляду зі сторони Лі Мінхо.
-проведемо тобі екскурсію. ми самі там не так часто буваємо, бо ходимо туди тільки заради Хьонджіна. Тому я вже п'ятий рік чекаю від нього подарунок вдячності, - відклавши гітару в сторону, Синмін витяг ключа і попрямував до дверей в кінці залу, показуючи куди потрібно прямувати новенькому. У залі вісів ряд дзеркал, та те що вирізнялось з танцювального затишку- це тренажери. і зовсім не нові, адже раніше це був звичайний спортивний зал для молодших класів. мати в кутку, шведські стінки та груша, п'ятнацятирічної давності, псували всю картину. Адже курси зібрали гроші на ремонт, але ці речі викидати було не можна, адже їх заміна обійдеться набагато дорожче, ніж покраска стін. Також пріорітетом було облаштування маленької студії.
VOUS LISEZ
мистецтво рятує нас
FanfictionЄдиний порятунок-втеча з реальності. Тому підліток Хан Джісон знаходив спосіб забутися у музиці. Саме вона і зведе його з найближчими людьми в його житті, що підтримуватимуть у найболючіші миті.
