Я гадала, що стану молодою вдовою

ГЛАВА 8.1

Коли перша хвиля скорботи та докорів сумління минули, Цзі Цінцін відчула, як її охоплює важкий, гнітючий настрій.

Лу Лісін помер. Це означало, що їй доведеться протистояти помсті Лу Літіна самотужки.

І хто тільки примушував Цзі Цінцін із роману полювати за багатством та розбивати серце юного Лу Літіна?

У книжці доля Цзі Цінцін склалася дійсно трагічно. Її акторська діяльність була заморожена, й вона, загнана у глухий кут злиднями, зрештою опустилася до рівня звичайної бек-вокалістки на коктейльних вечірках. А на одній з таких вечірок Лу Літін ще й примусив її на очах у всіх витирати червоне вино, розлите на черевички Шень Вейвей.

Зараз Цзі Цінцін зайняла позицію пані Лу, тож їй, мабуть, буде легше, ніж її тезці у романі. Однак, коли корпорація Лу перейде під владу Лу Літіна, то як вона буде заробляти на життя у Tianyu Entertainment, що потрапить йому у руки?

// П.п.: В оригіналі автор тут застосував красиву гру слів між назвою компанії, в якій використаний ієрогліф 天 (tiān, небо) та сталим виразом 只手遮天 (zhīshǒu zhētiān) — «закривати небо однією рукою», яке може означати як повноту влади, так і намір всіма силами приховувати реальний стан речей. На жаль, мені не вдалося придумати, як передати це українською.

Цзі Цінцін охопила тривога.

Після зустрічі з Лу Літіном, вона здогадалася, що він настільки сильно ненавидить її, що не відпустить так просто. Їй варто скористатися залишком відпущеного старійшині Лу життя для того, аби заробити в індустрії розваг якомога більші статки. Треба втекти, поки не пізно, щоб врятуватися від поневірянь з боку Лу Літіна та його дівчини, Шень Вейвей.

Втекти й зажити тихим спокійним життям.

— Хіба ти не міг ще хоч трохи поборотись за те, щоб затримати душу в цьому тілі? Чому пішов ось так, не сказавши ні слова? А тепер Лу Літін успадкує корпорацію Лу, над розвитком якої ти так важко працював. І Tianyu Entertainment теж потрапить до його рук. Хто знає, як він помститься мені за те, що я зачіпала його дівчину? Я справді більш не хочу страждати. За свої двадцять років я вже так наїлася гіркоти, що зараз просто хочу скуштувати, хоч трішки, солодкого життя...

Цзі Цінцін згадала про своє життя до того, як потрапила у роман й на очі їй навернулися сльози.