Я гадала, що стану молодою вдовою

ГЛАВА 4.2

Цзі Цінцін заздрила, що Лу Лісін мав такого турботливого дідуся. Вона ніколи не відчувала від власної родини такої прихильності, такої любові, яку старійшина Лу дарував своєму онукові. От чому, коли вона побачила, що Лу Лісін настільки легковажно ставиться до хвилювань свого діда, її серце спалахнуло гнівом.

Цей сучий потрох зовсім не цінує свого щастя!

— Окрім того, хіба ви... тобто, ти хіба не казав, що я твоя дружина? Як дружина... хіба я не маю жодної влади над тобою? — в словах Цзі Цінцін явно бракувало переконливості, бо її голос злегка тремтів. Вона чудово пам’ятала справжню причину, чому погодилася стати дружиною Лу Лісіна, а тому не могла говорити з належною впевненістю.

До того ж Лу Лісін зовсім не був покірливим безпечним ягнятком. Якби він не помер на самому початку роману, то головний герой не мав би жодного шансу стати центром цієї історії.

Коли Лу Лісін почув слова Цзі Цінцін, його настрій змінився.

— Це не робота.

Суворий вираз обличчя Цзі Цінцін застиг. Вона схилила голову, щоб подивитися на планшет, що лежав на столі. На екрані була відкрита сторінка з інформацією про неї.

Звісно, Лу Лісін, який місяць перебував у комі й відразу після пробудження обзавівся дружиною, вважав за потрібне більше дізнатися про своє подружжя.

Інтернет майорів повідомленнями, що стосувалися новоспеченої дружини, але майже всі вони були негативними.

Згідно з коментарями, вона знущалася з новачків шоубізнесу, присвоювала чужі ролі, була коханкою багатого чоловіка, вдавалася спекуляцій заради реклами свого імені, ще й мала погані акторські здібності — такі ось погані новини. Більшість тем у Вейбо, де згадувалася Цзі Цінцін, мали тег #ЗабирайсяГетьЗШоубізнесу.

// П.п.: Вейбо (微博, wēibó) — надзвичайно популярний у Китаї сервіс мікроблогів. Являє собою щось середнє між Твіттером та Фейсбуком.

Нещодавно її навіть притягнули до кримінальної відповідальності.

Увесь запал Цзі Цінцін в одну мить перетворився на пшик. Вираз її обличчя став напружений. Нарешті їй вдалося вичавити з себе усмішку, яка б не виглядала надто зніяковілою.

— Навіть якщо це не робота... Лікар сказав, що тобі... вам слід відпочивати. Ви не повинні напружуватись. Я розповім вам все, що вас цікавить.