Я гадала, що стану молодою вдовою

ГЛАВА 5.2

Лу Літін був також вельми безжальним. У романі, коли Цзі Цінцін уже впала на дно, й будь-хто міг наступити на неї, він не погребував можливістю добити лежачого. Під час вечірки, в присутності великої кількості людей він примусив її опуститися на коліна й витерти вино, розлите на черевики головної героїні.

Зараз, коли Лу Лісін не на жарт хворий, старійшина Лу відправив людей повернути Лу Літіна. Після смерті старшого брата, йому настане час очолити родину Лу.

Бух!..

На верхньому поверсі, здається, щось вдарилось у двері кабінету. Тітонька Пей поспішно попрямувала нагору, але щойно вона підійшла до кабінету, як двері з гуркотом розчахнулися. В слабо освітлений коридор впав яскравий стовп світла, майже наполовину закритий фігурою чоловіка, який вискочив з кабінету. Він ледве не зіткнувся з тітонькою Пей.

Та подивилася на нього зі сльозами.

— Другий юний господарю, ви нарешті повернулися...

Лу Літін був зовні вельми схожий на старшого брата. У нього були такі ж різкі брови та чіткі риси обличчя. Попри те, що він був молодший за Лу Лісіна, аура сили й могутності від його фігури не поступалася братові.

Дихання Лу Літіна було важким та уривчастим, мабуть, через прочуханку, щойно отриману у кабінеті від старійшини Лу. Він кілька разів глибоко вдихнув, перш ніж запитати:

— Тітонько Пей, де мій брат?

— Старший панич у себе в кімнаті. Лікар сказав... Це може статися у будь-який момент протягом кількох наступних днів, тому вам слід піти побачитися з ним.

Лу Літін кивнув.

Два брати мали небагато тем для розмови. Хоча вони й росли разом, стосунки їхні не були близькими. Діаметрально протилежні характери не давали їм знайти жодних спільних уподобань. Тому, промовивши лише кілька десятків слів, Лу Літін покинув кімнату брата менш ніж за десять хвилин після входу.

Та навіть за цей короткий час дещо йому здалося дивним: дідусь сказав, що Лу Лісін у критичному стані, а тітонька Пей сказала, що братові залишилося лише кілька днів, але під час розмови той перебував у гарному настрої й зовсім не скидався на пацієнта при смерті.

Але сьогодні ввечері Лу Літін не мав сил розгадувати, що відбувається. За наказом старійшини Лу він усю ніч провів у дорозі, аби дістатися сюди якнайшвидше, ще й так довго вислуховував нотації у дідовому кабінеті. Він був фізично й морально виснажений та зараз хотів лише прийняти душ і лягти спати.