ГЛАВА 15.1

12 4 0
                                    

Ви відчували колись, що падаєте в яму, яку самі ж викопали?

Саме це дуже чітко відчув Лу Лісін, слухаючи, як згори долинає голос тітоньки Пей, що керує прислугою.

- Весь цей одяг юний господар носив ще позаминулого року. Треба звільнити половину гардеробної панича для одягу молодої пані. Зачекайте... Половини буде замало, винесіть ще половину ось цього. Так-так, цей одяг - в іншу кімнату... Отого стола відсуньте й принесіть туалетний столик для панночки. Облиш це! Біля цієї стіни моделькам панича геть не місце. Винесіть їх до його кабінету, а тут зробимо гримерну для пані...

Гуркіт та метушня нагорі тривали.

Та старійшина Лу був глухий до цих звуків:

- Цінцін, ти маєш якісь улюблені страви? Чи є якась їжа, яка тобі не подобається? Не соромся розповісти тітоньці Пей про свої вподобання. Почувайся як вдома й ні в чому собі не відмовляй. І запам'ятай, якщо Лісін ображатиме чи гнобитиме тебе, одразу приходь до мене, домовились?

- Дякую, дідусю, я пам'ятатиму.

В такому віці у старійшини вже не залишилося інших заповітних мрій, тож єдине, що досі його хвилювало - це онук, якого він виростив власноруч. Цьому хлопчиську вже за тридцять, а він досі з жодною жінкою навіть не зустрічався.

Не те щоб він вважав, що Лу Лісін зобов'язаний одружитися будь-що, але старий побоювався, що якщо онук продовжуватиме жити одинцем, то на старості літ залишиться такий же самотній, як він сам.

Ні, Лісін може стати навіть самотнішим за нього.

Але тепер, коли з'явилася Цінцін, можливо, майбутнє цього хлопчика більше не буде таким самотнім.

Старійшина Лу посміхнувся й доклав на тарілку Цзі Цінцін ще трохи смаколиків.

- Навіщо мені дякувати? Якщо ви двоє зможете жити разом довго й щасливо, то це буде найкраща подяка дідусеві.

Цзі Цінцін старанно з'їла все, що наклав їй старійшина Лу. Краєм ока вона дивилася на сивину на його скронях й згадувала слова Лу Лісіна. У неї справді душа боліла за цього старого.

У романі старійшина Лу в середньому віці втратив дружину та сина, а в старості - онука. Після смерті Лу Лісіна він покинув маєток й переїхав до старого будинку, щоб доживати вік на самоті.

Я гадала, що стану молодою вдовоюजहाँ कहानियाँ रहती हैं। अभी खोजें