12

3 1 0
                                    

12.

В останні дні лютого всі бігали, мов ошпарені, в передчутті початку конкурсу "Зерна душі". Офіціанти несли з хімчистки святкову уніформу та гарно виписували крейдою меню. Баристи ретельно відмивали своє обладнання, а кухарі обережно розставляли випічку у гарненький посуд. У всіх закладах – і навіть надворі – витав солодкий аромат свята та карамелі. Люди з нетерпінням очікували особливих смаколиків та напоїв, щоб спустити на них половину лютневої зарплати, але найбільше вони жадали атмосфери.

- Меланіє, може краще все ж я це зроблю? – рудоволоса кучерява Даша схвильовано тримала драбину, на верхню сходинку якої вилізла власниця кав'ярні.

- Все гаразд. Майже закінчила, - відповіла Мел, зосереджено нахмуривши брови при зав'язуванні вузла. – Ну от, готово. – Переможно усміхнулась вона.

- Чудово, а тепер злазьте, - Даша полегшено зітхнула, коли власниця почала спускатися.

- Ну що, гарно? Рівно висить? – Мел прискіпливо оглядала традиційну щорічну вивіску "Почесний учасник конкурсу "Зерна душі"", що прикрашала вхід. – Чи може, отам ще підправити? Так, трохи потрібно підтягнути лівий бік. Тримай мене.

- А може, не варто? - Даша схилила голову, дивлячись на вивіску. – Все виглядає чудово, я не бачу відхилень.

- Тримай кажу, бо лізу, - сказала Мел і почала підніматись по драбині.

Рудоволоса зітхнула і поквапилася притримати, бо власниця швидко рухалася:

- Обережніше, Меланіє, Ви ж на підборах.

- Та все гаразд. Не переймайся, - Мел хвацько розмотувала вузол. – Я лишень тут трохи підтягну і все гаразд буде. Лишень трохи підправлю. Зовсім трішечки.

- Як справи? – почувся чоловічий голос знизу.

- Ед! Я на тебе не чекала, – Мел надто сильно перехилилася, через що ледь не втратила рівновагу.

- Я ж кажу: обережніше! – стривожилась Даша, сильніше вчепившись у драбину.

- Вирішив зробити сюрприз, - усміхнувся хлопець і ступив декілька кроків назад, щоб оглянути вивіску. – Отак гарно і рівно.

- Так? – перепитала Мел.

- Так, саме так і вузол гарний, - підтвердив Ед. – А тепер спускайся: тобі там бути небезпечно.

Без цукруWhere stories live. Discover now