Без цукру

10

10.

Восьмого лютого, у понеділок, Меланія була як новенька. Вона зателефонувала Інзі з самого ранку, щоб повідомити про своє повернення та дізнатися стан справ. Помічниця декілька хвилин стримано скаржилася на проблеми з постачальниками та незрозумілі нестачі товару, сидячи навпроти робочого столу Мел з чашкою кави у руці.

Власне, у кав'ярнях, зазвичай, не передбачені кабінети для адміністративного персоналу, проте Меланія вирішила, що у них деколи надто багато справ, які зручніше вирішувати у спеціально призначеному приміщенні в м'якому кріслі на колесиках. По одному такому кабінету було в двох кав'ярнях "Duke" у Чернівцях та в одній у Києві. Дядько Всеволод керував бізнесом в інших містах, проте не бачив потреби у спеціальному кабінеті, а в разі потреби використовував той, що в столиці.

- У мене є новина, - сказала Інга, зробивши великий ковток кави та поправивши окуляри з тонкого скла, - чи, радше, порада.

- Уважно тебе слухаю, - зацікавилася Мел, випрямившись на кріслі.

- Я знаю, як тобі важко було впоратися з усім горем, що звалилось на тебе, - звично з швидким темпом заговорила Інга. – Знаю, що переконувала тебе, що я чудово з усім справляюся. Власне, це була правда, але такий успіх коштував мені нервів, дуже багатьох нервів і я розумію, що так тривати далі не може.

- Ти що... звільняєшся? – насторожилась Меланія.

- Зовсім ні. Мені подобається ця робота. Я пропоную найняти помічника. Оскільки дядько Всеволод... помер, - Інга обережно вимовила останнє слово, спостерігаючи за реакцією Мел, - а його помічниця Інесса вже не надто молода і вирішила піти на пенсію швидше, у нас з'явиться значно більше роботи, тому нам дуже не завадять зайві руки.

- Я згідна, це хороша ідея, але ж потрібно створити вакансію, провести багато співбесід...

- Я вже все зробила, - швидко перебила Інга та навіть трохи усміхнулася, жваво засовавшись на кріслі. – У нас було тридцять два кандидати, з яких я схвалила десять і дала їм деяке завдання. Найкраще його виконало троє, з яких один погодився постійно їздити країною, перевіряючи стан справ у інших кав'ярнях. Я вже запросила його сюди і він скоро буде. Тобі залишилося лише затвердити.

- Гараааазд, - приголомшено протягнула Мел. – Мені завжди подобалася твоя працелюбність. Але ж тоді доведеться виділити якийсь кабінет, так? Бо роботи дійсно буде багато, а в Чернівцях ми з тобою вже зайняли по одному. Я не знаю, чи ми можемо зараз дозволити собі...