Без цукру

1

1.

Червоний рюкзак гнівно приземлився на підвіконня, відбившись від віконного скла.

- Відчепіться всі від мене! – вигукнула брюнетка, з шумом зачинивши двері деканату.

Вона глибоко видихнула, пройшлась у бік свого наплічника і опустилась на підлогу, обгорнувши свої коліна руками.

- Трясця вашій матері... - прошепотіла дівчина, схиливши голову на свої чорні штани карго.

Зацокотіли підбори, відчинилися двері і перед нею виросла Віта Яківна, куратор:

- Елю, не час спати у такій ситуації. Вставай давай, ще все можна вирішити.

- Дуже кумедно чути від Вас таке, Віто Яківно. Як на мене, там все вже давно вирішено, - звинуваченим тоном промовила дівчина.

- Ельвіро! Не забувай з ким ти розмовляєш!

Еля різко стрепенулася і стрибнула на ноги від такого неочікуваного звернення від завжди приязної Віточки. Жінка ступила крок до неї й суворо сказала:

- Ніхто не змушував тебе прогулювати пари і завалювати навчання. І не треба захищатися роботою, от не треба. Ти прекрасно усвідомлюєш свою провину, - а потім, як завжди, додала наче материнським тоном. - Просто... визнай свою неправоту, Ельвіро. І... вибачся. Тебе зрозуміють, повір. Один рік ти якось протягнула, отже, не варто зупинятися на половині другого курсу. Якщо ти просто...

- Послухайте от не треба тут цього! – різко відрубала Еля. - Ви до мене добре відноситеся і я Вас поважаю, але для них, - дівчина тицьнула у двері за спиною куратора, - я давно порожнє місце. У мене не вірять... Розумієте? Ніхто взагалі! І це рішення... про виключення. Знаєте, не те щоб я хотіла, щоб мене вигнали, хоча це, мабуть, заслужено... я дійсно хотіла вчитися і сама обрала економічний факультет, але потім все якось... не туди звернуло... мій переїзд у інше місто і від'їзд мами за кордон... і... – зрадницькі сльози почали повільно проступати наче кров на щойно зробленому глибокому порізі. – Вибачте, я не збиралася розповідати Вам історію свого життя... - дівчина різко розвернулася до вікна.

На обличчі Віти Яківни майнула легка усмішка і вона поставила теплу руку на тремтячі плечі дівчини в знак підтримки:

- Твоя проблема в тому, що ти забагато очікувала і тому надто швидко розчарувалася. Якщо тобі не байдуже, то покажи це. Спробуй хоча б раз поборотись і досягти хоч чогось, адже не можна так легко здаватись, так? Навіть контрольну з математики можна перескладати декілька разів...