Той самий дах, те саме вечірнє місто, ті самі порвані джинси, те саме худі, тільки біля Хьонджіна сидів Синмін. Тоді був вересень, вони втекли з останнього уроку, щоб більше часу провести разом. По дорозі сюди вони придбали різних закусок та морозива. Синмін лежав на колінах у Хьонджіна сміючись з дурного жарту. Хван відкинув голову назад насолоджуючись цим моментом. Нещодавно він пофарбував волосся в блонд ледь не спаливши його, а зараз воно блищало на сонці, переливаючись. "Ти сяєш, ніби зірка", - захопливо казав Синмін.
- Слухай, - раптом заговорив Хьонджін.
- Що? – Синмін піднявся і сів навпроти Хьонджіна.
- У тебе є мрії, Синміне?
- Чого це ти так раптово?
- Не знаю, раптом згадав це.
- Ну що ж, навіть не знаю. Я ніколи не думав про це. Мабуть, відкрити невеличке та затишне кафе. Я обожнюю такі заклади, тому можна було б і щось своє відкрити. Наш гурт грав би там по вечорах, це точно.
- Вау, це справді чудово!
- Я б назвав його "Затишок у Синміна". А як щодо тебе?
- Хахаха, я хочу жити в будинку на колесах та подорожувати по світу. Хочу побачити всю красу нашої планети. Звичайно, я буду малювати те, що бачу та фотографувати.
- А візьмеш мене у свій будинок?
- Звичайно візьму, куди ж я без тебе, - сплітаючи пальці Синміна казав Джінні.
В ті дні Хьонджін справді був щасливим. Вони створили гурт "rock with me", як і планували ще з березня. Справи дійсно йшли добре. Гурт навіть запросили виступити на осінньому шкільному фестивалі, який відбудеться в жовтні.
Мабуть, щастя було в тому, що Синмін посміхався і його стосунки з батьками може й покращувались. Та насправді він просто перестав казати Хьонджіну, щоб не турбувати його.
P.S: розділ вийшов коротеньким, але наступні будуть довшими<3
YOU ARE READING
Зустрінемося уві сні
Fanfiction"Люблю тебе, зустрінемося уві сні", - останнє повідомлення Синміна перед самогубством. Після цього Хьонджін залишається сам на сам з цим світом. Та одного дня, на даху він зустрічає Фелікса і після цього його життя набуває нових барв.
