Розділ 9

2 2 0
                                    

Два наступних уроки пролетіли швидше ніж будь-коли. У мене ні на секунду не вилазило з голови те, що ми відкопали з Віллом, про яку математику взагалі може йти мова? Якщо одна руна має таку силу, що можуть інші? Це магія, чи щось значно сильніше? Пара цих хагалаз можуть за лічені секунди знешкодити дракона, а про себе я вже й мовчу. Цими пошуками невідомого я ставлю під загрозу не лише себе, а і його, від усвідомлення чого ще паскудніше.

Після чергового нудного уроку, ми вийшли з класу.

— Про якого друга ти говорив? — порушила я тишу, що зависла між нами.

— Про давнього. Навіть стародавнього, якщо точніше. Не сказав би, що він друг. Скоріш за все «друг», після деяких подій. — викривив останнє слово Вілл. — Колись ми були як брати. Він знається на рунах. І не тільки. Він взагалі на всі руки майстер, але звичайно мене він не перевершить. — пихато посміхнувся він. — А ще він не надто любить коли до нього вриваються, а особливо непрошені гості. Я більш ніж впевнений, той хитрий лис вже знає, що ми про нього говоримо. Він сам нас знайде.

— І наскільки швидко?

— Хтозна? Його поведінки навіть я за стільки років знайомства передбачити не можу. Ми зростали разом. — знизив плечима Вілл.

— Хмм... Цікаво.

— Нічого цікавого у ньому нема, запевняю! — косо глянув на мене Вілл. — Навіть якщо він появиться, говорити буду я. Ти — лише киваєш. Зрозуміло?

Я нічого не відповіла і до того ж побачила на горизонті Айріс, тож продовжувати розмову не було можливості. Я вже достатньо дізналася: якийсь псих прийде до нас і все пояснить. Як на мене, усе зрозуміло. Мовчати, кивати й уважно слухати... Наче не важко!

— О, Енджі! — підбігла Айріс. — А я саме тебе й шукаю. Ти як? Всі лише й говорять про те відео. Я зранку й не помітила, що воно набрало таких обертів!

Очі одразу заметушились, не знаходячи собі місця, а дихання вирішило сприйняти цю фразу як черговий кілометровий марафон. Вілл це помітив і з ноткою погрози, чи...небезпеки глянув на Айріс, а точніше заглянув у її підсвідомість. Було зрозуміло, що він творить, та у мене не було сил переконати його зупинитись.

— Окей... Закрили тему! — підмітила Айріс і ковтнула кави, яка увесь цей час була у неї в руках.

Історія АнгелівWhere stories live. Discover now