Частина 22.

262 27 3
                                    

Наступні дні Чонгука були дуже дивними. Тієї ночі після розмови з хьоном він так і не міг нормально заснути. Думки блукали, не знаходячи якоїсь відповіді та не складаючись у щось подібне порядку. Коли здавалося, що ось воно просвітлення, після якого Чонгук засне – у голові знову повставав хаос.

Чонгук завжди прокидався рано – наслідки нестабільного графіка з його постійними переміщеннями. Коли він прокинувся, незважаючи на все недосипання, хлопець відчував, що весь той хоровод думок не видається йому песимістичним. Навпаки, він відчуває якесь натхнення. Він зрушив з здавалося мертвої точки і ні краплі не шкодує про це. Тепер малого не стає – очікування відповіді. Хьон так і не дав жодного натяку, поставив кілька нелогічних питань і все. Альфа твердо вирішив дочекатися відповіді, а проблеми вирішуватиме в міру того, як вони надходитимуть.

Прийнявши швидкий контрастний душ, він нарешті відчув себе людиною, а чи не овочем. Він пройшов, не заглядаючи, кімнату Техьона – впевнений, що той спить – і спустився на кухню. З останньої сходинки він уже помітив, що мама пурхає наче метелик по кухні, мабуть, батька вже випроводила на роботу.

– Доброго ранку, ма... – і осікся. Він не очікував побачити хьона, який із зосередженим обличчям сидів за столом, дивлячись на екран маленького ноутбука.

– Добре, Чоні, – як ні в чому не бувало, відповіла пані Чон. Здавалося, вона й не помітила ступору.

– Привіт, Чонгук! – махнув рукою Кім, невідривно дивлячись в екран.

«Добре, поводься природньо». Попереднє хвилювання повернулося до хлопця. Він снідав, безсоромно, витріщаючись на Техьона. Той у свою чергу не бенкетував, а лише сидів із чашкою чаю і набирав якийсь текст.

– Чон~і , Техьон сьогодні прокинувся раніше. Сказав, що хоче приділити увагу інтерв'ю до того, як я поїду у справах до міста. Такий милий, – пані Чон, проходячи повз журналіста легенько потріпала його по плечу. – Він запам'ятав мій розклад на тиждень не записуючи, просто разюче! – Чонгук помітив на щоках хьона легкий рум'янець.

– Це надбання професії. Я ще в школі покладався більше не на конспекти, а на свою пам'ять.

Мама Чонгука весь сніданок не могла відірватися від розмови з Техьоном . Хоч це й не було неправильним, але Чонгука це трохи виводило з себе, особливо зараз, коли він був у стані очікування.

Татусю, я знайшла тата!Where stories live. Discover now