Татусю, я знайшла тата!

Частина 9.

– Хтось скаже, навіщо ми всі тут зібралися? – мляво оглядаючи всіх запитав Юнгі.

Так, Техьон трохи перегнув, так, він зібрав екстрені збори з кодовою назвою «Чорт, що робити?». У вітальні Кіма зібралися, він, Джин та родина Мін-Пак. Все по-старому, все буденно. Щастя, що на вихідні приїхали батьки і забрали Лійон на прогулянку і можна було все обговорити в молодій компанії, без порпання у тому, коли Джин та Техьон вже знайдуть альф – болюче питання для обох братів.

– У Техьона просто маленька істерика вчора відбулася, – скрипучим сміхом зайшовся Джин, – або це було й сьогодні теж. Коротше він істерить з учора, – не звертаючи уваги на обурене шипіння молодшого, говорив Сокджин.

– Хочу подробиць! – тремтячи від передчуття заспівав Чімін, впритул втиснувшись до Юнґі, який у свою чергу виявляв малий відсоток зацікавленості.

– Він учора бачився з Чонгуком, – радісно підхопив Джин, не даючи розкрити рота братові. За що й отримав подушкою по голові.

– Добре я розповім, тільки коротко..., – від Чіміна і Сокджина пролунало розчароване заперечення.

– Давайте я, – несподівано для всіх почав Юнґі. – Загалом Техьон пішов на зустріч із начальницею, після чого вирішив не гаяти часу, адже у хьона був вихідний, – Мін перевів подих, – зустрівся з продюсером і цим Чогунком.

– Чонгуком, – тицьнув його ліктем Чімін.

– І що далі, – не зваживши на чоловіка, продовжив Юнґі, – звідки істерика?

– Ти Мін Страдамус , – захоплено сказав Джин, забувши закрити від шоку рота.

Техьон вирішив не тягнути кота за хвіст і викласти все, як духу.

– Ем... Мені треба відійти, – поспішно сказав Техьон.

Його руки тремтіли, а сенсорні клавіші телефону не реагували на дотик спітнілих долонь.

– Хьон?

– Так? Щось трапилося, звучиш схвильовано.

– Так, є дещо. Я тут познайомився з Чонгуком.

– О Боже, візьми його автограф..., – охнув і почав скиглити Джин.

– Хьон!

– Пробач, що там у тебе... Ах, не можу повірити, мій братик такий молодець...