Крізь моє вікно

Частина 39 (Чоловік)

Я дозволяю собі насолодитися обіймами Ареса на п'ять секунд. Хоча я й знаю, що не можу очікувати, що він зміниться з дня на день, але принаймні він повинен постаратися трохи. Говорити мені, що боротиметься за мене, що ми почнемо з чистого аркуша. Це було би чудово. До того ж, ігнорувати мене цілий тиждень? Погано зіграно. Може здатися, що в нього проблеми з логікою чи, мабуть, із дівчатами вона йому раніше була не потрібна.

Досвід ...

Мабуть, раніше Аресу з жінками напружуватися не доводилося, одного погляду цих прекрасних очей і цієї пустотливої ​​сексуальної посмішки достатньо, щоб спустити нижню білизну з будь-якої дівчини, включаючи мене, але я намагаюся виділитися з цього натовпу.

Не зважаючи на протести мого серця, йдучи проти своїх безглуздих гормонів, які, як я знаю, водять хороводи навколо, я роблю крок назад, відштовхуючи його. Коли мій погляд зустрічається з блакитним морем його очей, я бачу в ньому плаваюче подив. Це так складно.

Я прочищаю горло.

-Що ти тут робиш?

Від мого холодного тону він зводить брови.

-Приїхав тебе побачити.

Я посміхаюсь.

-Гаразд, побачив, мені час. – Я розвертаюсь на місці та починаю повертатися до друзів.

Арес бере мене за руку, знову розвертаючи до себе.

-Гей, почекай.

-Так?

Його очі досліджують моє обличчя, начебто аналізуючи кожну деталь.

-Ти злишся на мене.

-Ні.

-Так, сердишся. - Дарує мені цю улюблену криву посмішку. - Ти така мила, коли сердишся.

На мить перестаю дихати. Що я на це маю відповісти?

Будь сильною, Ракель. Згадай той випадок, коли ти вирішила відмовитися від шоколаду через прищі; було важко, але ти змогла.Арес це шоколад.

Ти не хочеш ходити із прищами.

Але він такий смачний.

Прищі бувають болючі!

Не знаючи, що сказати, я знову просто усміхаюся.

-Вибач, відьма, тиждень був...- Його усмішка випаровується – досить складна.

Його грайливий вираз зникає і на його місце приходить смуток, який він намагається приховати. Хочу запитати, чи не сталося що, але я передчуваю, що він мені не скаже.