Крізь моє вікно

Частина 18(Вечірка)

Не можу повірити, що я знову перед дверима будинку Ареса ще й тижня не минуло. О, моя гідність, де ти, не можу тебе знайти. На свій захист скажу, якщо мама помітить відсутність ланцюжка, вона мене повісить, але спочатку змусить переглянути з нею всі вечірні телесеріали. Справжнє катування, я знаю.

Роблячи глибокий вдих, дзвоню у двері.

Руда дівчина відчиняє двері, виглядаючи трохи схвильованою.

-Доброго вечора, - щиро вітає, поправляючи фартух.

Я просто усміхаюся.

-Арес удома?

-Так звісно. Вечірка ззаду, біля басейну, проходь. - Вона відходить убік, і я заходжу всередину.

-Вечірка?

Вона веде мене через весь будинок, доки ми не доходимо до закритого басейну з дахом. Напевно, він із клімат контролем.

Як тільки я заходжу, всі погляди опиняються на мені, і почуваюся супер незручно. Мої неспокійні очі шукають Ареса, і я знаходжу його у басейні. У нього на плечах дівчисько, навпроти них така сама пара, вони борються у воді.

Не можу стримати свою ревнощі через це дівчисько. Вона дуже гарна, і в неї сліпуча посмішка. Арес повертається, щоб подивитися, на що всі дивилися, і наші очі зустрічаються; він не здається здивованим, виглядає задоволеним. Весь мокрий, він такий привабливий. Не танцюй, ракель. Він продовжує гру, як ні в чому не бувало.

Аполлон вітає мене.

-Ласкаво просимо, – каже з посмішкою. - Це все приятелі Ареса, але я теж з ними знайомий.

Ми підходить до трійки хлопців.

-Хлопці це Ракель. - Я впізнаю брюнета, з яким зіткнулася, коли шпигувала за Аресом на тренуванні. – Ракель, це Марко, Грегорі та Луїс.

-Ага, діставайте ваші гроші! - Каже Луїс, блондин. — Я ж казав, що прийде хтось із нової школи Аполлон.

Грегорі гарчить.

-Ах, не можу повірити. – Дістає гроші з кишені та передає їх Луїсу.

Марко, брюнет із тренування, нічого не каже, тільки кидає мені вітальний погляд. Аполлон робить незадоволену гримасу.

-Ваші суперечки відстій. Зараз повернуся, Ракель, розташуйся.

Грегорі трясе пальцем.