Татусю, я знайшла тата!

Частина 10.

– Що за радість? – плюхнувшись біля Чіміна, спитав Мін, підозріло зиркаючи на Техьона. Все ж, його ще напружувала вся історія з цим Чонгуком (і так, він знає, як його правильно звуть!), ще вплітати в це Лійон, до того ж так скоро.

У цей час Техьон уже набравши щось у телефоні, схвильовано закушував губу, слухаючи гудки.

– Намджун-хьон, привіт це Кім Техьон... – хлопець пішов у кімнату, залишивши хьонів у вітальні.

– Що це він? – здивовано запитав Юнґі, який страшенно не любив бути не в темі.

– Так ж... а ти пропустив – Лійон не з ким залишити і Те-Те братиме її завтра на інтерв'ю з Чонгуком, – омега пояснюючи все, звучав дуже самовдоволено.

– Упевнений, що ти сваха приклав до цього лапу, – Пак штовхнув чоловіка п'ятою в стегно, а той і не скривився. – А як же хьон?

– У мене робота, – потягуючись на дивані, сказав той. – А краще було б побачення. Заздрю Те, він незабаром вийде заміж за красеня-айдола. Які в них діти будуть, – надувши губи, бурмотів сам собі Джин, ніби не пам'ятаючи про зайву пару вух.

– Тебе що так батьки накрутили? Не пам'ятаю, щоб ти так страждав, – насупився Юнґі. Настрій хьона йому не подобався, щойно його підбадьорив, а сам розклеївся.

Кім скинув свої довгі ноги на підлогу і різко сів рівно. Він уважно дивився то на Юнґі, то на Чіміна, задумавшись про щось своє.

– Наші батьки добрий приклад для суспільства, – погляд Сокджина все ще нічого не висловлював, сама фраза звучала без емоційно. – Вони нас виховали добрими, чесними, порядними. Після випадку з Те вони ніби втратили довіру до нього, ніби він не виправдав їх виховання та надій. Так само втратив довіру я, бо вступився на брата, – омега тяжко зітхнув. – Вони люблять онуку, а здебільшого і не сунуться до Техьона, лише контролюють, чи так він її виховує, – подружжя вражено переглянулися. – Техьон не помічає, а я бачу. Щойно мені варто зробити зауваження про це, то починається споконвічна розмова, щоб перекласти тему: очевидно, для кохання ми не особливо придатні, тоді варто знайти собі альф хоча б за вигодою і для дитини. Не так сильно вже дошкуляють Те, а от тепер я ¬– гарматне м'ясо. Раніше було простіше, а зараз... старію, мабуть, – посміхнувся Джин.

– Хьоне, не перекладай все на жарти, – твердо сказав Юнґі. – Дай відсіч, я знаю, про що говорю.