Пов'язані честю

Глава 14

Пролунав стукіт, і я розправила плечі, показавши хоча б зовнішній спокій. Зайшли Бібіана та Валентина, а потім і мати.

— Вау, Аріє, ти чудова. Твоє волосся схоже на золоті пасма, — сказала Валентина. Вона вже була одягнена у свою сукню кольору м'яти, що добре гармонує з її темним волоссям. Формально, тільки незаміжнім жінкам дозволено бути подружками нареченої, але мій дядько наполягнув, і ми зробили виняток для Валентини. Він справді прагнув знайти для неї нового чоловіка. Бібіана одягла темно-бордову сукню в підлогу з довгими рукавами, незважаючи на літню спеку. Ймовірно, таким чином вона намагалася приховати, наскільки була худою.

Я змусила себе посміхнутися. Мати взяла руку Лілі.

— Ходімо, Ліліано, твоїм двоюрідним сестрам треба поговорити з твоєю сестрою, — вона вивела Лілі з кімнати, потім знову подивилася на Джианну, яка сиділа на дивані, схрестивши ноги. - Джианно?

Джианна проігнорувала її.

- Я залишаюся. Я не залишу Арію одну.

Мати знала, що краще не сперечатися з моєю сестрою, коли та була не в дусі, тож зачинила двері.

- Про що ви хотіли поговорити зі мною?

— Про твою шлюбну ніч, — сказала Валентина з вибачливою усмішкою. Бібіана скривилася, нагадавши мені, наскільки вона молода. Усього двадцять два. Вона схудла. Я не могла повірити, що вони вирішили відправити цих двох, щоб поговорити зі мною про мою шлюбну ніч. Вираз обличчя Бабіани, підказувало, що вона не рада цій перспективі. З моменту весілля з чоловіком, майже на тридцять років старше за неї, вона згасала. Це мало заспокоїти мої страхи? Плюс, Валентина, яка втратила чоловіка шість місяців тому у сутичці з росіянами. Звідки їй знати про щастя у шлюбі?

Я нервово пригладила сукню.

Джианна похитала головою.

— Хто вас прислав? Лука?

- Ваша мати, - сказала Бібіана. — Вона хоче переконатися, що ти розумієш, чого чекатимуть від тебе.

- Очікувати від неї? - прошипіла Джианна. — Як щодо того, чого хоче сама Арія?

- Що є, то є, - гірко сказала Бібіана. — Сьогодні ввечері Лука висуне свої права. Принаймні він красивий і молодий.

В мені запалала жалість до неї, але через власне занепокоєння, було складно почати втішати її. Вона права. Лука був гарний. Я не могла заперечувати подібне, але це не змінювало того факту, що я була в жаху від близькості з ним. Він не здався мені ніжним у ліжку чоловіком. Мій шлунок знову стиснувся.