|це історія,на відміну від попередніх,не мого авторства,та все ж я не можу її не опублікувати|
...
-Агов,не так швидко!-вигукнула дівчина,-Повільніше!
-Так весело ж!-відгукнувся юнак,міцно тримаючись за кермо мотоцикла.
-А мені страшно,блін!
-Тоді скажи,що любиш мене!
-Я люблю тебе, пригальмуй!
-А тепер обніми мене,- озвався хлопець.
-Чому?
-Ну давай!
-Добре,-дівчина боязко,проте міцно обняла його.
-Слухай,-знову сказав їй юнак,-зніми з мене цей шолом,і на себе надінь,мені незручно в ньому.
Вітер стрімко шмагав обличчя, відносячи у невідомість тихі слова :
-Я люблю тебе...
Вранці у ранкових газетах світився крупний чорний напис :
Учора мотоцикл через відмову гальм розбився на повороті,двоє потерпілих, врятувати вдалося лише пасажира...
Сухі чорно-білі сторінки зарясніли від темних плям.
-Ти знав...Тоді ти просив про останні обійми...останні слова...-газета випала з рук дівчини,що знесилено впала на лікарняне ліжко і розридалась.