Simply Sad Stories

Крик душі. Фрагмент.

Ось так-от доля загадала
Прийшов непроханий захланний гість
Тоді-то вперше скуштувала
Правнука батька Напа й Пала
Тяжкий ярма, кайдан залізних ґніт

Замучена, забута Богом,
Знекровлена, сліпа, однак жива.
Не розбираючи дороги
Йшла від порогу до порогу
Питалася у подорожніх "Хто є я?"

Повією її назвали
Зґвалтовану, роздерту на шмаття.
Бо різали як, не кричала
Пощади в ката не благала
Бо знала, не діждеться співчуття

Жебрачка, хвойда, лярва бідна
Приймає будь-що і з усіх сторін
Так раб раба мовляв солідно
А ввечері знов жалюгідно
До лялькаря свого мчав на уклін.

Раби сліпі, бездумне стадо
Клянуть усе, що їм було дано
Урода вибирають радо
Сують йому у руки владу
Нехай, може нам суджене ярмо.