Я прокинулась у своїй кімнаті
☁️Це був сон? Це був лише сон?☁️
Я подивилась на свої руки, на них і досі були сліди від наручників
☁️Отже, не сон☁️
Я встала з ліжка й пішла у вітальню, там сиділи мої батьки
- Доню - закричала мама побачивши мене на сходах
- Мел - крикнули обидва мої кузени й підбігли до мене (((Джейвон та Джейден Волтони)))
- Ми так хвилювались за тебе - я хотіла хоч щось сказати, але за того що я майже 2 тижні не розмовляла, я не могла й слово видати - Вони знущались з тебе?
- Як ти себе почуваєш?
- Як ти опинилась в будинку? - я побігла в кімнату й принесла блокнот з ручкою й почала писати
[Зі мною все добре. Я не знаю як опинилась вдома. Вони мене не ображали]
- Чому ти мовчиш тоді?
[Я весь цей час мовчала, складно зараз розмовляти]
- Тобі треба відпочити доню. Я подам заяву, що ти повернулась додому - я кивнула в знак згоди
[Джейвон, Джейден, що ви тут робите?]
- Ми хвилювались за тебе
- Тому і приїхали - я обійняла хлопців
Пройшло 4 дні. Я вже змогла розмовляти тому батько вирішив дати інтерв'ю за моєї участі
- Добрий день міс Стрейт
- Добрий день
- Як ви себе почуваєте після викрадення?
- Вже набагато краще, дякую
- Ми б хотіли трішки розпитати вас, якщо ви згодні
- Питайте
- Як ці люди поводилися з вами?
- Мене не чіпали. Я не причинялась ніякому виду насилля, наді мною не знущались
- На ваших руках сліди від наручників
- Це єдина незручність
- Чи запам'ятали ви своїх викрадачів і скільки їх було?
- Я не знаю скільки було людей, і я не змогла нікого запам'ятати оскільки вони були в масках постійно
- Може якісь тату чи шрами на руках?
- Нічого. Я не змогла запам'ятати такого
- Чи зможете ви впізнати їх по голову?
- Я не розмовляла з викрадачами весь час перебування в них. Не факт що я зможу опізнати їх по голосу
- Чи запам'ятали ви приміщення де ви були ?- в голову одразу вдарив спогад синіх троянд
- Ні, я була в шоковому стані, навіть якщо я щось та й бачила, я не змогла запам'ятати цього
- Бажаю вам найшвидшого відновлення міс
- Дякую
Після інтерв'ю до мене приїхала моя подруга дитинства Аміра
- Мелі - дівчина обійняла мене - Божечку, я так хвилювалась за тебе
- Аміра. Я скучила за тобою
- Вибач що не змогла приїхати раніше, була з батьками в Італії у справах
- Тато мені казав
- Як хочеш. Наступний тиждень ти вся моя
- Та хоч зараз
- Мелі...
- Що ?
- Я за декілька днів до того як тебе викрали купила нам квитки на баскетбол
- Ііі
- Ти ж підеш зі мною ?
- В мене я так розумію, виходу нема
- Нема
- Окей
- Клас. Там буде моя улюблена команда
- Тепер зрозуміло чому ти вирішила піти на гру
- До того ж вони будуть грати в Торонто, чому б не сходити якщо вони грають в нашому місті
- От так навіть?
- Так. Плюс моя улюблена команда з Торонто
- Все, все я зрозуміла
- Дівчат, досить вже обійматись - мовив Джейден підійшовши до нас
- Можемо почати цілуватись, якщо так хочеш - мовила Аміра та поцілувала мене
- Давайте без своїх лесбійських штучок
- Це він просто заздрить що його дівчата не цілують - сміявся Джейвон
- Отже, так, нічого не плануй на п'ятницю. Ми йдемо на гру
- Окей - мовила я немов мене відправляють на каторгу
- Тобі сподобається гра
- Не сумніваюсь Амір, не сумніваюсь
- Пішли поки до тебе в кімнату. Подалі від цих любителів влізти в дівчачі розмови
- Пішли
Ми зайшли в кімнату й лягли на ліжко
- Я бачила твоє інтерв'ю. Мені здалось що ти щось не договорила
- Та наче все сказала
- Над тобою точно не знущались?
- Ні. Батьки спочатку думали що наді мною було сексуальне насилля, навіть в лікарню повезли
- І що?
- Пусто. Нічого вони зі мною не робили
- Ну це ж добре що ти ціла і тебе не чіпали. Ти точно не знаєш їх? Вони тебе не залякали?
- Ні. Я не бачила їх облич
- От лажа. Так знайти їх не зможуть
- Вони заляжуть на дно. Можливо навіть що вони вже переїхали кудись
- Можливо... Головне що ти тепер двома і ти ціла
- Я теж цьому дуже рада
- Цікаво, а вони вже робили щось подібне?
- Не маю уявлення. Навіть якщо так, мені вони нічого не говорили
- Так вони з тобою розмовляли
💭От лажа💭
- Дуже мало, в основному пару фраз і все. Кажу одразу, голос я не запам'ятала. Та і по голосу дуже важко знайти людину
- Ну тут так. Бляха, навіть уявити собі не можу як ти там була 2 тижні
- Це був триндець
- Страшно було?
- Перший тиждень так, а потім я схоже звикати почала
- Чудачка
- Є трохи, мабуть