Стокгольмський синдром (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Це був сон ?

Я прокинулась у своїй кімнаті

☁️Це був сон? Це був лише сон?☁️

Я подивилась на свої руки, на них і досі були сліди від наручників 

☁️Отже, не сон☁️

Я встала з ліжка й пішла у вітальню, там сиділи мої батьки 

- Доню - закричала мама побачивши мене на сходах
- Мел - крикнули обидва мої кузени й підбігли до мене (((Джейвон та Джейден Волтони))) 
- Ми так хвилювались за тебе - я хотіла хоч щось сказати, але за того що я майже 2 тижні не розмовляла, я не могла й слово видати - Вони знущались з тебе? 
- Як ти себе почуваєш?
- Як ти опинилась в будинку? - я побігла в кімнату й принесла блокнот з ручкою й почала писати 

[Зі мною все добре. Я не знаю як опинилась вдома. Вони мене не ображали]

- Чому ти мовчиш тоді?

[Я весь цей час мовчала, складно зараз розмовляти]

- Тобі треба відпочити доню. Я подам заяву, що ти повернулась додому - я кивнула в знак згоди 

[Джейвон, Джейден, що ви тут робите?]

- Ми хвилювались за тебе 
- Тому і приїхали - я обійняла хлопців 

Пройшло 4 дні. Я вже змогла розмовляти тому батько вирішив дати інтерв'ю за моєї участі 

- Добрий день міс Стрейт 
- Добрий день 
- Як ви себе почуваєте після викрадення?
- Вже набагато краще, дякую 
- Ми б хотіли трішки розпитати вас, якщо ви згодні 
- Питайте 
- Як ці люди поводилися з вами?
- Мене не чіпали. Я не причинялась ніякому виду насилля, наді мною не знущались 
- На ваших руках сліди від наручників 
- Це єдина незручність 
- Чи запам'ятали ви своїх викрадачів і скільки їх було?
- Я не знаю скільки було людей, і я не змогла нікого запам'ятати оскільки вони були в масках постійно 
- Може якісь тату чи шрами на руках?
- Нічого. Я не змогла запам'ятати такого
- Чи зможете ви впізнати їх по голову?
- Я не розмовляла з викрадачами весь час перебування в них. Не факт що я зможу опізнати їх по голосу 
- Чи запам'ятали ви приміщення де ви були ?- в голову одразу вдарив спогад синіх троянд 
- Ні, я була в шоковому стані, навіть якщо я щось та й бачила, я не змогла запам'ятати цього 
- Бажаю вам найшвидшого відновлення міс 
- Дякую 

Після інтерв'ю до мене приїхала моя подруга дитинства Аміра 

- Мелі - дівчина обійняла мене - Божечку, я так хвилювалась за тебе 
- Аміра. Я скучила за тобою 
- Вибач що не змогла приїхати раніше, була з батьками в Італії у справах 
- Тато мені казав 
- Як хочеш. Наступний тиждень ти вся моя 
- Та хоч зараз 
- Мелі...
- Що ?
- Я за декілька днів до того як тебе викрали купила нам квитки на баскетбол 
- Ііі 
- Ти ж підеш зі мною ?
- В мене я так розумію, виходу нема 
- Нема 
- Окей 
- Клас. Там буде моя улюблена команда 
- Тепер зрозуміло чому ти вирішила піти на гру 
- До того ж вони будуть грати в Торонто, чому б не сходити якщо вони грають в нашому місті 
- От так навіть?
- Так. Плюс моя улюблена команда з Торонто 
- Все, все я зрозуміла 
- Дівчат, досить вже обійматись - мовив Джейден підійшовши до нас 
- Можемо почати цілуватись, якщо так хочеш - мовила Аміра та поцілувала мене 
- Давайте без своїх лесбійських штучок 
- Це він просто заздрить що його дівчата не цілують - сміявся Джейвон 
- Отже, так,  нічого не плануй на п'ятницю. Ми йдемо на гру 
- Окей - мовила я немов мене відправляють на каторгу 
- Тобі сподобається гра 
- Не сумніваюсь Амір, не сумніваюсь 
- Пішли поки до тебе в кімнату. Подалі від цих любителів влізти в дівчачі розмови 
- Пішли 

Ми зайшли в кімнату й лягли на ліжко 

- Я бачила твоє інтерв'ю. Мені здалось що ти щось не договорила 
- Та наче все сказала 
- Над тобою точно не знущались?
- Ні. Батьки спочатку думали що наді мною було сексуальне насилля, навіть в лікарню повезли 
- І що?
- Пусто. Нічого вони зі мною не робили 
- Ну це ж добре що ти ціла і тебе не чіпали. Ти точно не знаєш їх? Вони тебе не залякали? 
- Ні. Я не бачила їх облич 
- От лажа. Так знайти їх не зможуть 
- Вони заляжуть на дно. Можливо навіть що вони вже переїхали кудись 
- Можливо... Головне що ти тепер двома і ти ціла 
- Я теж цьому дуже рада 
- Цікаво, а вони вже робили щось подібне?
- Не маю уявлення. Навіть якщо так, мені вони нічого не говорили 
- Так вони з тобою розмовляли 

💭От лажа💭

- Дуже мало, в основному пару фраз і все. Кажу одразу, голос я не запам'ятала. Та і по голосу дуже важко знайти людину 
- Ну тут так. Бляха, навіть уявити собі не можу як ти там була 2 тижні 
- Це був триндець
- Страшно було?
- Перший тиждень так, а потім я схоже звикати почала 
- Чудачка
- Є трохи, мабуть