Стокгольмський синдром (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Ти зараз тут зайва

-  Ти зараз тут зайва 
- Що ти від мене хочеш Галлахер? - вже розлюченого мовила я 
- Тебе крихітко, тебе 
- Ти мене більше не отримаєш 
- Це ми ще побачимо. Ти ще сама будеш тягнутись до мене 
- Навіть і не подумаю - Галлахер схопив мене під ноги й закинув мене на плече, я закричала від неочікуваності - Галлахер, постав мене. Негайно - я називала брюнета прізвищем, я пам'ятала що він божеволіє коли мій рот говорить його ім'я, і я впевнилась що його ім'я вимовлене з мого рота чується для нього "Візьми мене зараз"
- Оооо - почали кричати всі. Хлопець почав йти в сторону команди 
- Відпусти - я почала бити брюнета в спину, та я вже знала що це просто марна трата сил, але просто так лежати в нього на плечі я не збиралась 
- Дивись, бо впадеш - я побачила що до нас підбігла Ксандра, вона вдарила хлопця кулачком по нозі 
- Відпусти мою Мел 
- Твою?
- Мою - вона ще раз вдарила хлопця. Миле ричання яке вона супроводжувала своїм словам дивувало всіх і забавляло одночасно. Брюнет відпустив мене і як тільки я стала Ксандра полізла до мене на руки - Не чіпай мою Мел - міцно обійнявши мене за шию мовила вона, хлопець став мені за спину, щоб бачити її обличчя 
- Хто сказав що вона твоя?
- Моя - Аміра почала сміятись 
- Чого тебе бере?
- Вони в тебе за спиною язики один одному показують 
- Ну що ж поробиш, діти малі, обидва 

Через 15 хвилин Мурмаєр забрав Ксандру, а я сіла на гойдалку дивлячись на те як діти Теда розважаються. До мене підсіла Аміра 

- Розповідай 
- Про що?
- Про сліди на шиї в Ейда. Діл сказав що їх не було коли він вчора по тебе поїхав 
- Звідки я можу знати хто там йому ті подряпини зробив після того, як він мене привіз додому 
- А я не говорила що там подряпини 

☁️Ти вмієш промовчати хоч інколи Мелані? Сама себе спалила☁️

- Колись 
- Нічого я тобі не скажу 
- Я можу сходити до Ейдана і спитати в нього 
- Тільки спробуй 
- Тоді розповідай ти. Ви переспали? - я не збиралась відповідати - Окей 

Аміра побігла до Галлахера, він стояв біля Хартмана. Аміра поклала руки на торс брюнета й піднялась на носочки, щоб щось спитати. Хартман подивився ревносно на свою дівчину та друга. Галлахер обійняв Харві за талію притримуючи, щоб та не впала. Він дивився на мене й нахилився до її вуха. Моє серце стислося від цієї картини, чи то злість до подруги яка ліжка до мене в ліжко, чи то ревність за те як вона обіймала брюнета. Як тільки брюнет вирівнявся Аміра закричала з криком "А я знала" й підбігши до свого хлопця застрибнула на нього й вчепилась в губи Хартмана