Кінотеатр

60 9 1
                                    

Ми пішли в кінотеатр. Діл оплатив нам білети й ми зайшли в зал

- Мені це вже не подобається
- Фільм ще навіть не почався
- Мені це не заважає блондинчику
- Це ж просто фільм - мовив Ейд розлігшись на своєму місці
- Вона в мене занадто чутлива - мовила Аміра
- Я просто не люблю такий жанр

<- Прошу пройти всіх на свої місця>

- Слухайте, а може ви самі подивитесь? Діл, я тобі поверну гроші за білет
- Сиди - брюнет який сидів біля мене накрив мою руки які лежали на моїх ногах своєю й трохи стиснув руку - Вже пізно йти - двері в залі зачинились
- Та ну...
- Якщо так хочеш, можеш тримати мене за руку і коли буде страшно можеш стискати мою руку
- Обійдусь
- Моє діло запропонувати

Фільм почався. Нам дуже пощастило потрапити на фільм під назвою "Меган". Ейдан прибрав свою руку від мене на початку перегляду й спокійно дивився фільм так само як і Ділан з Амірою, мені ж фільм не сподобався з самого початку. На екрані почались страшні моменти від чого я заплющила очі й втисла нігті собі в стегна, я почула тихий голос зі сторони де сидів Ейдан

- Страшно?
- Нє бляха, смішно - брюнет поклав руку на моє коліно, я обережно поклала свою руку на його й знову стисла свою руку. Хлопець взяв мою руку яка лежала на його й підніс до себе, другу він також забрав й сховав мої долоні в своїх руках трохи потираючи руки. Я поклала голову брюнету на плече, але й досі була із заплющеними очима

Я просиділа так до самого кінця фільму. Вийшовши з кінотеатру Діл з Амірою були в захваті від фільму, а от мені було погано

- Мелі, ти щось слабенька якась
- А я казала що я проти. Я схоже Ейдану ледь руку не зламала
- Ти ніяк руку мені зламати не зможеш
- Це триндець, а не фільм - Ейд притис мене до себе й гладив по спині - Я більше ні в яку не піду на хорор, ви мене більше туди не затягнете
- Ну все, все. Спокійно
- Та йди ти
- Так як ти продивилась весь фільм. Ми виконаємо троє бажання
- В мене зараз єдине бажання, звалити звідси
- Пішли - брюнет по трохи почав відходити і досі обіймаючи мене. Ми зайшли в кафешку де вирішили посидіти й відпочити
- Ти щось будеш маленька?
- Щось попити треба
- Хлопці, вам щось взяти?
- Я піду з тобою - Хартман та Харві відійшли від нас. Галлахер сів біля мене

- Не думав що ти така ляклива мишеня
- Не смішно
- Я і не сміюсь. Тепер зрозумів чого ти так нас ненавидиш
- Бінго
- Йди сюди - брюнет обійняв мене за плече, я чомусь також обійняла його поклавши руку на його бік. Я відчувала що зеленоокий почав гладити мене по волоссю - Ти казала за те що не хочеш бачити більше нас трьох
- От ти саме зараз вирішив цю тему підняти
- Послухай
- Добре
- Ми переїжджаємо командою
- Знайшли новий штаб?
- Ти не зрозуміла. Ми переїжджає в інше місто - я підняла голову й дивилась на хлопця прямо в вічі
- Переїжджаєте в інше місто?
- Так. Ми й далі будемо грати за Торонто, але жити будемо не тут. Діл же ж тобі вже казав за спонсора
- Так
- Ну от, він хоче, щоб ми переїхали
- Але ж ви не будете прив'язані до Торонто
- Ми залишаємося "Торнадо", і будемо прикріплені за Торонто, але жити будемо в іншому штаті
- Навіщо ти мені про це говориш?
- Порадувати тебе вирішив. Тепер ти нас трьох бачити не будеш. Тільки якщо не будеш лазити в нас на сторінках і не будеш на змагання приїжджати - хлопець підтиснув губи й посміхнувся. Я й досі дивилась в його очі й не могла відірватися, я не могла усвідомити того що мені говорив Ейдан
- Ось чому ти погодився тоді більше не попадатись мені на очі
- Так
- Аміра вже знає?
- Цього я не знаю - до нас нарешті підійшли наші
- Ні, Мел,ти це взагалі чула? - Аміра була роздратована
- Що таке?
- Вони переїжджають - я подивилась на блондина, він стояв з опущеною головою
- Амір, так хоче спонсор. Ми не можемо відмовитись інакше
- Інакше що?
- Інакше спонсор розірвала контракт - відповів брюнет, я обійняла його сильніше, хлопець опустив голову й зупинив руку заривши в моєму волоссі
- А іншого НОРМАЛЬНОГО спонсора не можна знайти
- Амір
- Амір. Ти не сильно в цьому шариш - мовила я - Коли Джейден грав в них теж не було спонсора і в них теж був неадекват який змусив їх переїхати
- Ііі?
- І те що команда має слухати того хто дає їм гроші і спонсорує команду. Єдине що він не може змінити так це назву команди і місто за яким прикріплена команда. А де їм бути він вирішити може - подруга важко видихнула, вона була засмучена
- І коли ви переїжджаєте?
- Післязавтра...
- Триндець - Аміра сіла напроти мене, Діл сів біля неї. По хлопцям було видно, що вони засмучені і те що вони не хочуть їхати, але відмовитись вони не могли
- І куди ви переїжджаєте?
- В Бостон
- Не сильно вже й далеко. Мел, ми ж будемо їздити на змагання хлопців? - з надією в очах мовила Аміра. Я не знала що їй відповісти
- Будемо дивитись чи будуть в мене справи Амір
- Добре. Тоді давайте сьогодні до вечора погуляємо? Ви ж вже зібрані?
- Ми завтра будемо збиратись
- Мел, ми ж зможемо хлопців відвезти в штаб?
- Якщо треба то так
- Чудово. Тоді ми сьогодні гуляємо до вечора - намагалась розрядити обстановку шатенка. Я й досі була в обіймах брюнета, його рука нарешті спустилась з мого волосся на мою талію
- Чому б і ні. Що скажеш капетане?
- Це не обговорюється навіть, ми приїдемо сьогодні пізно
- От і все

Ми гуляли з хлопцями залишок дня. Ближче до 12 ночі ми під'їхали до штабу. На вулицю вийшли хлопці

- Привіт
- Привіт
- Так і думали що ви приїхали
- Ми сказали дівчатам що ми переїжджаємо
- Вибачайте
- Ви не винні - Аміра підійшла й обійняла Пейтона - Я буду сумувати за вами - я сіла на капот машини, біля мене сіли блондин і брюнет
- Рада колючко
- Не нагнітай Діл. Ти знаєш як мені зараз шкода Аміру. Вона і так цей весь час тільки і мріяла, щоб хоч поспілкуватись з вами, а те що вона вже не раз до вас приїжджала і спілкується з тобою. Ця ситуація її доб'є, а вона доб'є мене
- Ну що можу сказати, кріпись колючко

Ми попрощались з хлопцями, побажали їм всього найкращого й поїхали додому 

Стокгольмський синдром (ЗАКІНЧЕНИЙ)Where stories live. Discover now