РАКЕЛЬ
Оце нічка!
Все стало так складно, відколи в моєму житті з'явився Арес. Це був як маленький буревій, що руйнує все на своєму шляху. Були й милі моменти, але всі вони були затьмарені щоразу, коли він усе псував. Як можна бути таким милим за одну секунду, а потім таким холодним в іншу?
Зітхаю, з рота виривається видима пара. Дуже холодно, мабуть, вийти з бару було не моєю геніальною ідеєю, але краще, ніж залишатися там і терпіти. Знову намагаюся додзвонитись Дані, але відповіді немає. Дерево, на яке я спираюся спиною, таке тверде, тож я від нього відриваюся.
І потім чую його.
-Ракель!
Голос, який мучить мій розум і зводить з розуму моє серце. Від подиву я кидаю погляд угору вулицею і бачу, як Арес швидко прямує до мене. На його обличчі явно читається занепокоєння, але зараз мені байдуже. Я б хотіла сказати, що нічого не відчуваю, бачачи його, але це не так. Він завжди так страшенно привабливий і ідеальний.
Підійшовши до мене, він укладає мене в міцні обійми. Завжди так смачно пахне.
-Я думав, що тебе не знайду.
Я стою нерухомо, не відповідаючи на його обійми. Він відривається від мене і обхоплює обличчя обома руками.
-Все добре?
Нічого не кажучи, я прибираю його руки з лиця.
Його це, здається, ранить, але він не чинить опір.
-Ти дуже злишся, так?
-Ні. – Холод мого голосу дивує нас обох. - Я розчарована.
-Я... -Він чухає потилицю, розтріпуючи своє чорне волосся. - Вибач.
-Окей.
Він хмуриться.
-Окей? Ракель, скажи щось, Я знаю, що тобі багато чого є сказати.
Я знизую плечима.
-Насправді, ні.
-Брехня.Давай, принизь мене, накричи на мене, але не мовчи. Твоє мовчання... болісне.
-Що ти хочеш, щоб я сказала?
Він відвертається, охоплюючи голову, ніби не знаючи, що сказати. Коли знову до мене розвертається, його голос ніжний.
-Мені, правда, шкода.
На моїх губах з'являється сумна посмішка.
-Цього не достатньо.
-Я знаю і не наполягаю на цьому. - Він стискає губи. – Просто... дай мені ще один шанс.
Моя сумна посмішка стає ширшою.
-Ось на що все перетворилося, нескінченне коло спроб. Ти завдаєш мені болю, перепрошуєш, і я повертаюся, як ні в чому не бувало.
-Ракель...
-Мабуть, це моя вина, що в мене щодо тебе було надто багато очікувань.
Його обличчя сповнюється болем, я розвертаюсь і йду. Не знаю, що я роблю, куди йду, але мені треба забратися від нього подалі.
-Ракель! – кричить мені. - Стривай. - Він хапає мене за руку, знову розвертаючи до себе. -Все це для мене занадто нове, і це не виправдання, я ніколи не... намагався з кимось побудувати щось серйозне. Я не знаю, що від мене вимагається, знаю, що для решти все очевидно, але для мене ні.
Я вириваюсь із його хватки.
-Це називається здоровий глузд, Арес. Твій рівень інтелекту набагато вищий за це. Ти не можеш не припустити, що буде поганою ідеєю, привести мене в місце, де будуть ще дві дівчини, яких ти трахав.
-Дві дівчини, яких я трахав? Він здається здивований - Оу, Наталі ... Він правда забув про це? - Звідки ти знаєш...? Ах, лайно, я зовсім забув. Це було лише одну ніч, нічого особливого.
-Зрозуміло.
-Що вона ще тобі сказала?
Я піднімаю підборіддя.
-Ну, ще вона сказала, що ти глузував із друзями про моє захоплення тобою.
Це його зізнання зовсім не дивує.
-Це було задовго перед тим, як ми почали спілкуватися. Ми тоді з тобою ще навіть не віталися.
-І я мушу тобі повірити?
-Чому б тобі непо вірити? Я ніколи тобі не брехав.
Згадую всі ті рази, коли він був настільки чесний, що було боляче.
-Справді, я забула, що чесність це одна з твоїх якостей.
Його блакитні очі випромінюють щирість.
-Думаю, це був сарказм, але я, справді, не брешу. Наталі ніколи для мене нічого не означала.
Я складаю руки на грудях.
-А що означаю для тебе я?
Він опускає погляд.
-Ти знаєш, хто ти для мене.
-Після сьогоднішнього вечора не маю жодного поняття.
Він піднімає погляд, його очі горять почуттями, що торкається моє серце.
-Ти... моя відьма. Дівчина, яка мене зачарувала, яка змушує мене бути іншим, пробувати те, що мене лякає, але заради тебе воно того варте.
Все всередині стискається нестерпно.
-Гарні слова, але їх уже недостатньо, мені потрібні дії. Потрібно, щоб ти показав, що справді хочеш бути зі мною.
-Я вчуся.Я познайомив тебе із друзями. Що ти ще хочеш від мене?
У такі моменти він видається таким уразливим.
-Це залежить від тебе. Ти звик, що все тобі дається просто, не цього разу. Якщо хочеш бути зі мною, тобі треба поборотися і досягти цього. Давай почнемо із дружби.
-Дружби? Друзі не відчувають того, що ми відчуваємо з тобою, вони так один одного не хочуть.
-Я знаю, але тобі треба сильно постаратися після всіх тих випадків, коли ти все псував.
Він проводить рукою по обличчю.
-Хочеш сказати, що я не зможу до тебе торкатися та цілувати? – Я киваю. - Ти відкидаєш мене у френдзону?
-Ні, насправді, гаразд,так, але не без шансу на більше, якщо в тебе вийде.
Іронічна посмішка на його губах.
-Мене ніхто ніколи не поміщав у френдзону.
-Що-небудь завжди відбувається вперше.
Він підходить до мене.
-А якщо я відмовлюсь бути твоїм другом?
-Ну,- мені потрібні всі сили, щоб сказати таке, – тоді, на жаль, ти залишишся за межами мого життя.
-Вау, я дійсно облажався цього разу.
Я не звертаю уваги на його слова.
-Ну? Згоден чи ні?
Він проводить рукою по волоссю.
-Ти чудово знаєш, що я схоплюся за будь-який шанс. Добре, будь по-твоєму, але з однією умовою.
-Якою умовою?
-У період цієї дружби, – зображує пальцями лапки, – ти не можеш зустрічатися з іншими хлопцями, ти залишаєшся моєю.
Не можу стримати посмішки.
-Чому ти завжди такий власний?
-Просто хочу прояснити, хоч ми і почнемо з дружби, це не означає, що ти зможеш розгулювати з хлопцями. Зрозуміло?
-У друзів немає таких правил.
Він обдаровує мене недружнім поглядом.
-Ракель...
-Гаразд, містер ревнивець, жодних побачень із хлопцями; але тебе це також стосується.
-І можна грати брудно.
Мої брови майже сходяться біля перенісся.
-Про що ти?
-Той факт, що я буду твоїм другом,- знову лапки,- не означає, що я не можу намагатися тебе спокусити.
-Ти божевільний.
Він простягає руку.
-Домовились?
Я киваю і тисну її.
-Так. - Він піднімає мою руку, і залишає на ній вологий поцілунок, не відриваючи від мене очей.
Ковтаю та звільняю руку. На ньому ця крива посмішка, яка мені так подобається.
-Чим займемося? Хочеш, щоб я тебе відвіз додому чи повернемось усередину?
Я маю сумнів у виборі.
Я вирішую повернутися, тільки щоб перевірити Ареса, подивитися, як він поводитиметься після того, як зрозумів, що минулого разу впорався не найкращим чином. Доволі впевнено повертаюся з ним до клубу.
За столом майже нікого немає, за винятком балакучих Наталі та Самі. Думаю, решта танцюють. Я сідаю поряд з Наталі, Арес поряд зі мною. Вона дивиться на мене невдоволеним поглядом, а лише широко посміхаюся.
"I'm back, bitch."
"Я повернулася, сучка", як би сказала Дані.
-Хочеш чогось випити? - Запитує Арес у вухо.
-Маргариту, – відповідаю я. Він киває та йде за напоєм.
За хвилинку, Ареса я бачу здалеку. Келих Маргарити з'являється на столику переді мною, і Арес сідає поряд. Починає звучати електронна музика, і Наталі здіймається, рухаючись у такт. Проходить повз мене і зупиняється перед Аресом.
-Хочеш потанцювати? – простягає йому руку. Я просто відпиваю від Маргарити, зображуючи посмішку.
-Ні.
Він навіть не турбує себе поясненням відмови.
-Ай, не будь нудним.Чому ні?
Арес знизує плечима і бере мою руку.
-Тому що єдина, з ким хочу танцювати, це вона.
Я цього не очікувала. Наталі повертається на місце. Арес стискає мою руку і піднімає мене, тому ми йдемо танцювати. Це цікаво.
Проштовхуємось крізь натовп, що танцює, в центр танцполу. Я нервую, не заперечуватиму, я вперше з ним танцюватиму. Арес переді мною, чекає. Він такий чудовий під світлом прожекторів. Я кусаю нижню губу і починаю рухатись, він повторює, притискаючи мене до себе.
Я обвиваю руками його шию, рухаючи стегнами і злегка зачіпаючи його. Відчуваю його дихання, його тепло. Його близькість випиває, і я усвідомлюю, що, швидше за все, недооцінила його вплив на мене, коли запропонувала бути друзями.
Арес кладе руки мені на талію, рухаючись зі мною. Сексуальну напругу між нами можна помацати, як електричний струм, що біжить по наших тілах під музику. Він повертає мене і обіймає ззаду, охоплюючи руками талію. Кладе підборіддя мені на плече і ніжно цілує у шию. Його губи гарячі та вологі на моїй шкірі. Не знаю, скільки часу минає, але я не хочу, щоб цей момент закінчувався. Хочу залишитися з ним так, щоб нічого не змінювалося, щоб нічого знову не руйнувалося, бо я не зможу цього винести.
Музика змінюється та починається пісня «I hate you, I love you» співака Gnash. Я повертаюся до нього обличчям, щоб заспівати разом з ним. Він такий прекрасний, коли співає і дивиться у мої очі.
I hate you, I love you, I hate that I love you...
Арес бере мене за руку і змушує зробити драматичний поворот. Я починаю сміятися і продовжую співати.Весь світ навколо нас зникає, є лише він і я. Ми як дурні співаємо та танцюємо серед усіх. Моє серце наповнюється почуттям спокою та радості.
Я хочу вірити в нього, я дам йому останній шанс завоювати моє кохання, я примушу попітніти цього грецького бога, який вкрав моє серце.