Моя гідність вдячна тому, що Клаудія з'явилася і позбавила мене цієї важкої розмови. Але моє серце вмирає, як хоче дізнатися, що хотів сказати Арес перед тим, як нас перервали.
Він знову збирався розбити мені серце? Чи хотів сказати щось інше? Я ніколи не дізнаюся.
-Нічого не відбувається. - коротко відповідає Арес, передає мені ланцюжок і виходить. Я посміхаюся Клаудії і також виходжу з ігрової.
Трохи тремчу, звинувачуючи в цьому свою вологу сукню. Я виходжу у вітальню і бачу Ареса, що притулився до стіни, його руки складені біля грудей. Зустрічаю його очі, і безуспішно намагаюся розшифрувати його холодний вираз. Мій погляд падає на Аполлона, що сидить на дивані з телефоном.
Нарешті, гарна дівчина, яка була з Аресом у басейні, виходить з кухні з тарілкою сендвічів. Волосся темне і мокре, очі чорні як ніч, у неї м'які й гарні риси обличчя. Її тіло дуже красиво складено. На ній прозора пляжна сукня, під якою видніється купальник. Вона йде впевненою ходою. Вона гарна і знає про це. Її очі зосереджені на Аресі, коли вона каже:
-Я зробила тобі один із курячою грудкою, і один із шинкою.
Арес усміхається, і ось коли я думаю, що моє серце не може розбитися ще сильніше, це відбувається. Їм так зручно один з одним. Арес бере тарілку.
-Спасибі. Я вмираю з голоду, нам все ще не вистачає гриля.
Дівчина повертається до нас і зводить брови, побачивши мене.
-О, привіт. Не знала, що тут ще хтось.
Аполлон нас знайомить.
-Самі це Ракель, наша сусідка.
Самі сердечно простягає мені руку, я її тисну.
-Дуже приємно, Ракель.
-Взаємно, – говорю, відпускаючи її руку.
-Готова до басейну?
-Ні, насправді, я вже збиралася йти.
-Ні, залишся! Мені до смерті цікаво дізнатися більше про дівчисько, яке все життя жило по сусідству з цими двома дурниками. - Вона вистачає мене, просовує руку під плече, і укладає в підлозі обійми. – Не можу повірити, що ми познайомилися лише зараз.
Усі чекають моєї відповіді. Я не можу залишатися тут. Аполлон нетерпляче чекає моєї відповіді, він виглядає вразливим, і, вдруге цього вечора, я вирішую залишитися заради нього.
-Добре, лише ненадовго.
Ми повертаємось у басейн, і я дивлюся на друзів Ареса.
Арес зупиняється поряд і шепоче на вухо.
-Тримайся подалі від нього.
Я знаю, що він має на увазі Марко.
-Я не маю робити те, що ти мені говориш.
Усміхаючись Самі знімає свою прозору сукню.
-Час басейну! - Вона стрибає у воду, оббризкуючи всіх навколо, і я відходжу назад. Аполлон іде за нею, знімає сорочку та пірнає. Самі виринає із води.
-Давай, Аресе! Чого ти чекаєш?
Я стою і вибрикаю, як дурочка. Ці губи, які цілували мене так ніжно. Цей прес, який я чіпала, поки він позбавляв мене невинності. Ця спина, за яку я хапалася, коли він був усередині мене.
Заради Бога, Ракель! Кров приливає до щок, відчуваю, як вони горять і відводжу погляд. Арес сміється.
-Ти почервоніла. Про що думала?
-Ні про що. - Відповідаю швидко.
У його голосі чути нотки гордовитості.
-Чи ти згадувала про щось?
-Ракель! – Грегорі кричить мені із-за столу, показуючи, щоб я підійшла.
-Іду! - Роблю крок, і Арес хапає мене за руку.
-Я ж сказав, щоб ти трималася від нього якнайдалі.
-А я сказала, що не маю робити те, що ти мені говориш.
-Я тебе попереджав. - До того, як мені вдається проаналізувати те, що він сказав, Арес тягне мене у воду разом із собою.
-Ні, ні, Аресе! Ні! - Я як божевільна намагаюся вирватися з його рук, але він набагато сильніший. - Будь ласка! Ні, Аресе, ні!
Але вже занадто пізно, я видаю несамовитий крик, коли Арес стрибає, тягнучи мене за собою. Я йду під воду з головою, сукня відразу прилипає до тіла. Пухирці вириваються з рота, поки я намагаюся випливти на поверхню. Глибоко вдихаю,виринувши з води. Інстинктивно обгортаю руки навколо Аресової шиї, міцно тримаючись за нього. Він притримує мене за талію, наші тіла притиснуті, обличчя в парі сантиметрів одне від одного, ці глибокі блакитні очі розривають мені душу.
-Нападаєш на мене так швидко?
Незважаючи на його нахабне запитання, я його не відпускаю. Волосся обліплює моє обличчя.
-Плавання це не для мене.
Він здивовано здригає брову.
-Ти не вмієш плавати?
-Вмію, але не дуже добре. - Зніяковіло зізнаюся.
Окей, ми дуже близько, і його губи виглядають так зухвало.
-Просто відведи мене на неглибоку частину басейну.
-І втратити можливість мати тебе так, притиснутою до мене? - Він усміхається, демонструючи свої ідеальні рівні зуби. - Ні, думаю, я ще трохи побавлюся.
-Ти збоченець.
-Я збочинець?
-Так. - Від його тіла виходить тепло, і його шкіра така м'яка.
-А у кого з нас уся трилогія «50 відтінків сірого» у комп'ютері?
Мої очі розорюються від шоку, і весь сором у мені не вміщується. Оу, заради Бога. За що мені це все? Руки Ареса продовжують міцно тримати мою талію.
-Я тебе не засуджую, просто кажу, що ти не така безневинна, якою хочеш здаватися, відьма.
-Читання не робить мене збоченкою.
-Чи хочеш сказати, що читаючи ці сцени сексу, ти не збуджувалася?
Я відводжу погляд.
-Я...
Він піднімає мене, і обхоплюю його стегнами.
-Я впевнений, що ти не раз уявляла, що хтось володіє тобою так само, жорстко та інтенсивно.
О Боже, мені терміново треба забратися подалі.
Моє серцебиття прискорене і нерівномірне. Вода оточує нас маленькими хвилями.
-Ти божевільний.
Своїми вільними руками він прибирає волосся з мого обличчя.
-А ти гарна.
Земля зупиняється, я не дихаю і не рухаюсь. Просто тону у його нескінченних очах.
Арес! Ракель! Самі кличе нас із дрібної частини басейну. - Давайте грати!
Арес прочищає горло і починає рухатися у її бік. Коли ми підпливемо до неглибокої частини, я відриваюся від Ареса, досі червона. Перед тим як піти до Самі та Аполлона, Арес нахиляється до мого вуха.
-Я можу бути твоїм Крістіаном Греєм, коли забажаєш, відьма збоченка.
Я застигаю, і він пливе до хлопців, як ні в чому не бувало.
Цей божевільний грецький бог!