На наступний день Софі домовилася про ще одну зустріч з Нікітою. В неї був гарний настрій,а з надвору віяло прохолодою через відчинені вікна.
"Потрібно провітрювати кімнату - одразу свіжі думки спадають на ум"
Дівчина посміхнулася і поспішила на зустріч.
Вони зустрілися на вулиці Ришелье.
- Що за красуня йде мені на зустріч, - мовив Нікіта,побачивши Софі.
Він простягнув дівчині букет троянд.
- Вельми дякую,юначе - з посмішкою відповіла вона.
- Як твій настрій? Готова до прогулянки?
- Звісно,готова. Я маю пречудовий настрій. Обожнюю зимову прохолоду.
- Я все ж не розділю з тобою твого захоплення,бо що може бути краще сонячного літа.
- Кому що.
З гарним настроєм вони вирушили на прогулянку.
- Про що ти мрієш,Нікіт?
- Я хочу підкорити гору. Забратися на самий верх і відчути цей екстрим.
- Гарна,мрія. Що ж до мене,я просто хочу подорожувати різними країнами. Це мене надихає.
- Це круто.
- Нікіт...
- Що Софі?
- А ти спілкуєшся з Джеком?
- Звісно
- Просто я думала,що ти на нього образився,бо він кохає мене теж.
- Я трішки розізлився,що не тільки мені ти люба серцю,але таке буває і до того ж він мій друг. Ми спілкуємося і ворожби між нами нема,кого ти вибереш, з тим ти і будеш.
- Я рада за вас. Але ж Джек не дослухався твого плану і вчинив по-своєму.
- Він вибачився. Правильно кажуть,що любов сліпить очі.
- Тоді добре.
Вони продовжили спілкуватися на різні теми,а ж раптом у Нікіти задзвонив телефон.
- Алло. Да. Слухаю. Джек,щось сталося? Я скоро буду.
Хлопець вимкнув телефон і стурбованим поглядом глянув на Софію.
- Щось сталося? - запитала Софі
- Бабуся Джека у лікарні. В неї стався серцевий напад. Я маю терміново бути там,він сказав йому треба допомога і підтримка.
- Це жахливо. Я можу поїхати з тобою?
- Так,пішли скоріш.
******
Вони під'їхали до лікарні. Зайшовши всередину,помітили біля реєстратури Джека,зовсім стурбованого. Підійшовши до нього,Нікіта спитав:
- Як вона?
- Сказали не заходити,щоб не турбувати,їй не можна хвилюватися зараз. У неї знову був серцевий напад...
- З твоєю бабусею обов'язково все буде добре.
- Я все-таки хвилююся...
Джек тільки зараз помітив за спиною друга Софі.
- Привіт,Софі. Що ти тут робиш?
- Я хотіла тебе підтримати. Я співчуваю і думаю,що з твоєю бабусею все буде гаразд. Це перший напад?
- Ні, це вже другий. Я радий тебе бачити. Чому ти не відповідала мені на повідомлення? Я тебе чимось образив?
- Ні,все гаразд. Пробач,що не відповіла.
- Та нічого
Хлопець задумався
- Що кажуть лікарі? - спитав Нікіта
- Саме про це я і хотів з тобою поговорити. Моїй бабусі потрібна операція,бо ще одного нападу вона не витримає. Я і так маю підзаробіток,але цього мало. Треба більша сума. Я хочу попросити в тебе грошей,а потім я обов'язково все верну.
- Я вірю тобі. Скільки тобі потрібно?
- 2570 євро
- Ого,це велика сума,але я попрошу ще в рідних і думаю,що я зможу тобі дістати їх в найближчий термін. Коли буде операція?
- Через чотири дні.
- Я зроблю все,що в моїх силах.
- Я буду вдячний.
- Я можу чимось допомогти? - запитала дівчина.
- Ні,я не смію тебе навіть просити про таке.
- Це потрібно на операцію,це важливо. Я хочу хоч чимось допомогти.
- Софі,все добре. Якщо хочеш допомогти,приїдь завтра в лікарню о 13:00 і побудь з моєю бабусею, поки я поїду на підзаробіток. Просто о другій годині в мене зміна,я взяв її поки немає навчання.
- Добре
До них підійшла медсестра:
- Ви можете провідати її,але лише близькі.
Джек підійнявся з сидіння і сказав:
- Я побуду з нею до закриття,зачекайте мене.
Хлопець пішов в палату до бабусі. Вони чекали його протягом двох годин. Коли Джек вийшов,то був геть стомлений.
- Пішли друже,тобі варто відпочити, - мовив Нікіта
- Еххх - тільки видихнув хлопець.
Вони пішли всі разом на вихід.
- Софі,я залишуся у Джека. Йому зараз потрібна моя підтримка,я можу викликати тобі таксі.
- Розумію. Я сама викличу собі таксі. Джек,все буде гаразд,кріпись.
- Дякую,Софі.
Хлопці пішли,а дівчина визвала собі таксі. Доїхавши додому,вона помітила біля під'їзду Макса. Софі крикнула:
- Зачекай!!!
Хлопець озирнувся і,помітивши її,притримав двері. Дівчина підбігла до нього.
- Дякую,Макс.
- Та нема за що.
- Так виходить,що повертаємося ми з тобою додому одночасно.
- Дійсно,цікаво. Як провела день? Виглядаєш засмученою.
- У Джека проблеми.
Вони зайшли в під'їзд.
- Запросиш на чашечку чаю?
- Так,заходь.
Зайшовши до неї в квартиру,хлопець вмостився вже на знайомому дивані. Софія принесла гарячий чай з бутербродами і сама всілася поруч з Максом.
- Що з ним сталося?
- У нього бабуся в лікарні.
- Жахливо.
Макс відпив трішки чаю.
- Ти не додала цукру.
- Ой,пробач. Я трішки неуважна.
Дівчина принесла цукор з кухні.
- Сип скільки хочеш.
Вони додали цукру в чай і продовжили розмову.
- Це все,що сьогодні було?
- Ні,я гуляла з Нікітою.
- Ці два хлопці в тебе закохані?
- Це допит?
- Ні,мені цікаво.
- Це має значення?
- Ти маєш значення.
Дівчина не знала,що відповісти. Софія замовкла на деякий час,обдумуючи сказані ним слова.
- Так,вони закохані в мене.
- Гучні слова і поспішні висновки. Вони знають тебе надто мало. Я не вірю їм і тобі не раджу. Все,що вони можуть відчувати - це симпатія.
- Можливо ти правий.
- Які плани на завтра?
- Я поїду в лікарню до бабусі Джека.
- Я заберу тебе,як будеш повертатися додому,якщо ти не проти.
- Ні,не проти. А в тебе нема планів на завтра? І як ти провів сьогодні день?
- На завтра планів нема,а сьогодні я прогулювався з друзями.
- Зрозуміло.
Він пригорнув її до себе. Чомусь Софі не хотіла пручатися або була втомлена. Максим поцілував її в верхівку голови і притулив ближче до себе. Дівчина не розуміла його думок і вчинків,але прагнула збагнути. Вони просиділи так годину,а потім він попрощався з нею і пішов додому. Втомлена Софі пішла спати без зайвих думок...