Спогади

18 3 0
                                    

Я проснулася посеред ночі, мене ще трохи трясло від страху.
„Це лише сон!"
- Наснився кошмар? - стурбовано запитав Дарк.
- А... так. - ще не відійшовши, відповіла я.
Раптом в кімнаті з'явився Елайн.
- Елайн? Що ти тут робиш?
- Я відчув, що ти налякана. Ось і прийшов.
- Вибач... Через мене тобі пришлося прийти сюди.
- Хочу дещо роз'яснити: я знав, що тобі не загрожує небезпека. Я можу відчувати твою схвильованість, страх, навіть якщо ти в безпеці.
- Правда?
- Так. Я просто турбувався через стан своєї подопічної. Так що сталося? - запитав Елайн, присівши на край ліжка.
- Їй наснився кошмар. - відповів Дарк і сів з другої сторони ліжка.
- Кошмар? Дивно, весь цей час нічого такого не було. - говорив Елайн.
Раптом Елайн поклав руку мені на голову і погладив мене.
Я навіть трохи заспокоїлась.
- Лягай назад. Ти тільки сьогодні приїхала. Потрібно відпочити. - сказав Дарк.
Елайн продовжував гладити мене по голові. Вони мені трохи нагадували старших братів, які заспокоювали свою сестричку. Це було мило.
- Хочеш поговорити про свій кошмар? Думаю, тобі полегшає.
- Ага... Я була в лісі, але в набагато меншому тілі. Зі мною була якась жінка, яка тримала мене за руку, але я не могла розгледіти її обличчя. Раптом на нас напали темні духи, не пам'ятаю скільки. Жінка почала захищатися. Я хотіла щось зробити, але не могла поворухнутись. Жінка перемогла майже всіх. Раптом позаду мене з'явився темний дух і хотів мене, напевно, вбити, але... ця жінка... захистила мене... свої тілом. Останнє що я пам'ятаю, багато крові і... проткнуте наскрізь її тіло.
Дарк, почувши цю історію, дуже здивувався, але Ріна цього не побачила, але помітив Елайн. Чим більше дівчина говорила, то їй ставало легше і вона потроху заспокоювалась. Елайн продовжував гладити по голові. Страх відходив, а сон почав брати вверх і вона заснула.
— Дарк, що сталося? — прямо запитав хранитель.
— Цей сон, про який розповіла Ріна...
— І?
— Так само померла її мама.
— Що!?
— Вона була маленькою, але бачила все своїми очима. Щоб її не травмувати, їй стерли пам'ять, але спогади почали повертатися. Хоча раніше такого не було.
— Ти... тоже там був?
— Так.

Пройти крізь туман: за межами реальності(Заморожено)Where stories live. Discover now