Пройти крізь туман: за межами реальності(Заморожено)

Замок ельфів

- О, Аурум, яка я рада тебе бачити. - радісно проговорила Лея.
"Аурум... Як золото?"
- Просив же, не називати мене так. - незадоволено відповів король ельфів. - А ти взагалі чому тут?
- Мене покликав мій партнер. - відповіла хранителька, обійнявши Нейта за плечі.
- Партнер?
- Та не в тому сенсі. У нього дівчина є. - сказала Лея, поглянувши на Мію. - Ми об'єднані. - пояснила дівчина. - Ну так що, ми так і будемо посеред лісу стояти, чи ти нас проведеш, щоб ми поговорила у більш затишній обстановці.
- Гаразд. Йдіть за мною. - відповів Аурум? і попрямував у відомому тільки йому напрямку. Ми рушили за ним.
- Лея. - звернувся до дівчини Нейт.
- Так?
- Аурум це... - договорити він не зміг, Лея відразу відповіла:
- Не його справжнє ім'я, а прізвисько, придумане мною, через його золотисте волосся.
- А ти знає його справжнє ім'я?
- Так. - дівчина повернула голову, поглянувши на нас, продовжила йти за королем. - Але вам не скажу. Це таємниця, яку можна знати не всім.
- А звідки ти знаєш самого короля ельфів?
- Це теж таємниця. - відповіла хранителька, приклала вказівний палець до губ.
Раптом ельф зупинився перед двома величезними деревами. Підійшовши до лівого дерева, він торкнувся до нього рукою, яка відразу засяяла на кілька секунд.
- Можемо йти. - проговорив король і зайшов прямо у дерево... і зник.
- Чому стоїте? Ходімо. - звернулася до нас Лея та рушила за ельфом.
Я відразу пішла за нею. Торкнувшись стовбура, моя рука пройшла крізь нього. Я зайшла у дерево й опинилася перед прекрасним замком.
- Всі тут? - запитала Лея, поглянувши на нас. - Можемо йти.
- Ваша величність!
Перед нами стояли три дівчини-ельфи.
- Це мої гості. Проведіть їх до кімнати для гостей і підготовте кімнату для аудієнції. - сказав король і зайшов до замку.
- Привіт! - помахала ельфам Лея.
- Хранителько Лея, які ми раді вас бачити. Ходімо, ми вас проведемо.
Поки ми прямували до кімнати, я розглядала архітектуру, яка просто заворожувала.