Пройти крізь туман: за межами реальності(Заморожено)

Прокинутися...

Не розумію де я. Повсюди темно. Таке відчуття, що я знаходжуся в порожнечі.
— Ріно. — почувся звідкись голос.
— Дарк!? Де ти? — запитала я.
Раптом до Ріни вийшла темна майже непомітна постать, якби не очі.
— Дарк. — радісно сказала я і обійняла його.
— Ріна ти маєш прокинутися. — сказав він і взяв мене за плечі.
— Щ-що? — перепитала я.
— Прокинься! — повторив Дарк.
— Я-як?
Раптом все почало розсипатися.
Я прокинулась в якійсь кімнаті фіолетових відтінків.
— Ти прокинулась. — сказав Дарк.
— Що сталося? — запитала я.
— В тебе кинули якимось порошком і ти заснула.
— Я все згадала. А де мої друзі? З ними все гаразд? — схвильовано запитала я.
— Не знаю.
Я спробувала встати, але голова паморочилась, тому перша спроба була невдала, на щастя, мене спіймав Дарк.
— Обережно.
— Дякую.
З другої спроби все вийшло. Я вийшла в коридор. Він був розкішно обставлений. Повсюди якісь меблі, гарний килим, великі вікна. Я заглянула у першу кімнату — Нікого. — потім друга, третя.
Раптом із-за повороту виходить.
— Ріна?
— Нейт. — радісно сказала я і обійняла його.
— Що ти тут робиш?
— Мене схопили так само, як і тебе. А ще Ніка і Мію.
— Що!? — зі здивуванням запитав Нейт.
— А ти не знав?
— Ні.
— Коли в мене кинули порошок я помітила, як ви спали на задньому сидінні машини. Потрібно їх знайти. — сказала я і ми рушили далі.
Ми проходили повз різні двері знову і знову, заглядуючи у кожні.
— Нейт, Ріно. — почувся радісний голос позаду нас — Мія. — Яка я рада вас бачити.
Я підбігла до Мії і обійняла її. Нейт обійняв її і покружив навколо себе. — Я так хвилювався за тебе. — сказав він і поцілував Мію. Вона обійняла його за плечі.
Потім ми пішли шукати Ніка. Раптом я відкриваю двері і бачу, як Нік мирно спить на ліжку. Ми пробували його розбудити, але нічого не виходило.
— І як його розбудити? — запитала я.
— Ти що казки не читала? Поцілунок розвіє будь-які чари. — інтонаційно проговорив Нейт.
— Так що йди і цілуй його. — продовжила Мія і підпихнула мене.
— Взагалі-то має бути навпаки. — відповіла я.
— Ой, ти ще мені тут пожалійся. — сказала Мія.
Я нахилилася до Ніка і поцілувала його. Раптом він обійняв мене за талію.
— Ах, ти брехун. Так ти не спав. — сказала я, розірвавши поцілунок.
Він почав голосно сміятися.
— Я проснувся, як тільки ви увійшли.
Я вже хотіла продовжити обуренно говорили, але Нік не дав мені цього зробити, поцілувавши мене. Я відповіла на поцілунок і більше не сердилася.
— Що нам тепер робити? — запитав Нейт.