Пройти крізь туман: за межами реальності(Заморожено)

Перший проклятий предмет?

Поснідавши, ми прямували на тренування.
- Нік, можна тебе на хвилинку? - запитав Валентин Святославович.
- Тато, щось сталося? - здивувався Нейт.
- Допитливий який. Йди тренуватися. - відповів Валентин і повернувся до Ніка. - Що скажеш?
- А, так, звичайно.
- Ми тоді пішли. - сказала Мія.
- Ви щось хотіли? - задав питання Нік, коли вони залишилися одні.
- Чесно кажучи, я вже давно хотів з тобою поговорити, але ти постійно тренувався, а я розслідував цю справу, тому не було можливості. - було видно, що йому складно почати розмову.
- Ага, останнім часом ми всі зайняті.
- Присядеш?
Нік підійшов і сів у крісло, в той час як Валентин напроти.
- Я знаю, що тобі зараз складно... Дізнатися стільки неприємної інформації про свого біологічного батька... тому якщо тобі потрібно допомога, то можеш звернутися до мене. Я не зможу замінити ні твого біологічного батька, ні прийомного, який піклувався і до сих пір піклується про тебе, але я хотів би стати для тебе другом. Хоч нас і не з'єднують кровні зв'язки, проте ти мені не чужа людина. - закінчивши говорити, батько Нейта поглянув на хлопця. Нік мовчав, ніби обдумуючи його слова.
- Дякую вам. Мені справді було складно, коли я дізнався це все, різні думки крутилися в моїй голові і мені приємно знати, що я можу попросити вас про допомогу. Однак обміркувавши все, я зрозумів, що не відчуваю до Даніеля жодних почуттів. Коли мені розповіли правду, - Нік насмішливо зітхнув і продовжив: - я більше розсерився, що нам спочатку збрехали, ніж на саму правду про батька. Даніель для мене - незнайома людина.
Валентин здивовано поглянув на співрозмовника, який направився до виходу.
- І я... не відчуваю до вас неприязні, якщо ви хвилюєтесь за це, я навпаки радий, що в мого меншого брата такий чудовий батько. - сказавши це, він вийшов за двері і попрямував на тренування.
Наступного дня
- Ріно, вставай.
- Ммм, що сталося? - запитала я спросоння.
- У вітальні щось відбувається. - відповів Дарк.
Я швидко зібралася і направилась у вітальню. Зайшовши в кімнату, я помітила Ніка, Ліззі і Валентина Святославовича.
- Щось трапилось? - запитала я і підійшла до Ніка.
- Ага, виникла проблема. - відповіла Ліззі, обговорюючи щось з Валентином.
Я допитливо поглянула на Ніка. Він пожав плечима, показуючи, що нічого не знає.
Через кілька хвилин до кімнати увійшли Мія і Нейт.
- Чому всі тут зібралися?
- Зачекайте хвилинку, ми зараз розкажем. - відповів батько Нейта і через дві хвилини продовжив: Ну що ж, у нас проблема. З інституту викрали підвіску, з допомогою якої можна контролювати темним духів і ми підозрюємо, що це Даніель.
- Що!? Зачекайте, чому така важлива річ знаходилась в інституті? - нетерпляче запитав Нейт.
- Бар'єр, який охороняв підвіску, поставили дуже могутні маги, тому ніхто і думки не мав, що хтось зможе його зламати. - сказала Ліззі.
- А де Роланд? - звернулася Мія.
- Він пішов дізнатися більше деталей нинішньої ситуації.
"Підвіска... підвіска. Точно! Як з тієї легенди! Все більше сходжень."
- Але чому Даніель викрав цю підвіску тільки зараз?
Дорослі замовкли, обдумуючи питання Нейта.
- Ну тут два варіанта. - почав Нік. - Або він весь цей час відновлював сили і не міг зробити цього раніше. І другий варіант: оскільки підвіска - сильний магічний артефакт, то увага до його персони через її викрадення збільшиться і швидше за все ця «увага» тільки завадила б його планам.
- І... на рахунок підвіски, то тут теж два варіант. Перший - підвіска потрібна йому, щоб протистояти нам і це 100%. Другий - ця підвіска і є проклятий предмет. І, на жаль, жоден з варіантів не обнадіює. - проговоривши це, я поглянула на Ніка, який поклав голову мені на коліна, і погладила його.
- Що ми маємо у підсумку? - врешті-решт запитала Мія.
- 1:0 не в нашу користь. - відповів Нейт.