💜 Новенька 💜

Розділ 51 💞

Ми гуляли з Джейкобом мило взявшись за руки. Він жваво розповідав мені якісь історії, а я лише час від часу сміялася. Потім, дорогою він помітив кав'ярню і попросив почекати його. Через дві хвилини хлопець вийшов з двома чашечками гарячого какао та широкою посмішкою.
- Це тобі, - мило промовив Джейк і поцілував мої губи.
- Дякую, - усміхнено відповіла я.
Навідмінно від Пейтона, з ним було так легко. Не треба ні від кого ховатись. Нарешті можна не переживати, що нас хтось помітить, мені просто було добре. Джейкоб постійно дарував мені позитивні емоції. Він щодня навідувався до мене і завжди якось не так, як раніше, якось неповторно. З ним, я наче була в казці. Пейтон продовжував приходити, але я навіть не звертала на нього уваги. Лише одного разу, коли почула пронизливий крик:
- Кет будь ласка! Скажи хоча б щось! - голос звучав розпачливо, в ньому було стільки болі. - Якщо ти не хочеш мене бачити, чути то так і скажи! Досить мучити мене! Я не перестану приходити!
Джейкоб помітив, що я зосереджено його слухаю.
- Якщо хочеш, можеш вийти, або я можу..., - почав він.
- Ні, я не хочу, - спокійно відповіла я наблизившись до вуст Джейка. Хлопець рвучко притянув мене за талію і потехенько почав сідати на ліжко. Я, натомість, сіла йому на коліна.
- Будь ласка! - кричав хрипким голосом Пей.
Серце непреємно зашкребло. Та я не переставала цілувати брюнета. Сама скинула футболку і потягнулася до його кофти. Я штовхнула хлопця на ліжко, а сама опинилася над ним. Я почала ніжно цілувати шию спускаючись до грудей. Його тіло не було надто рельєфним, він просто був худим. М'язи живота леть провиднялися.
Коли я спустилася до нижніх кубиків пресу і зачепила пальцями пояс його штанів, хлопець легенько відштовхнув мене.
- Кет, я не мав на увазі це, - схвильовано промовив він.
- А що? - здивувалася я.
- Ну, не обов'язково ж робити це сьогодні.
- Щось не так? - стурбовано промовила я.
- Ні, просто..., - хлопець сів на ліжку, я все ще була на ньому. - Я хочу, щоб твій перший раз був обдуманим. Щоб ти хотіла цього зі мною.
- Я хочу цього з тобою, - усміхнено промовила я.
- Ні. Якби було так, ти б не реагувала так на його крик, - задумливо промовив він.
Я була просто в ступорі.
- Може, це просто ти.., - почала я.
- Ні Кет, я хочу тебе, просто, це має бути свідомо, - ніжно промовив Джейкоб та поцілувавши взяв мене за талію від чого в животі знову взлетіли метелики.

Десь за пів години, досхочу націлувавшись, ми розпашілі лежали на ліжку. За вікном вже встигло стемнітися. Я лягла на його плече і лестала стрічку в інсті. Джейкоб, без особливої цікавості дивився в мій телефон. Більша половина зимових канікули була позаду. Навіть Новий рік. Зовсім скоро я знову повернуся до школи. Точно, до школи!
- Джейк, - ніжно промовила я.
- Та-ак, - протянув він.
- А давай зробимо спільно фотку в інсту, - я задерла голову та подивилася в його очі.
- Ну-у, якщо хочеш, то можемо, - хлопець поцілував мене в лоба, - але не сьогодні.
- Чому?
- А ти хочеш фоткатися в потьомках з гніздом на голові? - насмішкувато промовив він.
Я посміялася і відповіла:
- А чому б ні? - і поцілувавла його губи.
- Чому б ні? - кокетливо повторив хлопець. - Ну окей.
Він взяв мій телефон та підніс для того, щоб зробити селфі.
Вийшло багато смішних і розмазаних фоток, адже ми дурачились, але декілька все ж були гарними та милими. Одну з них, ту, де ми цілувалися, я поклала на головний екран телефону.

***
Сьогодні я ішла в гості до Кари. Нажаль, останнім часом ми бачились менше. Я пішки йшла вже кілька десятків хвилин. Все ще згадувала її добрих батьків та пастельний дім. У неї все будо таким спокійним та домашнім.
Я зайшла в дім Кари. Там приємно пахло домашніми пиріжками Кариної мами. Дівчина щиро зраділа мені та обійняла.
- А-а, як я за тобою скучила, - сказала дівчина.
- Я теж!
Ми взяли мисочку зі свіжими пиріжками і рушили в її кімнату. Тут і далі було так само домашньо та ніжно.
Я взяла один пиріжечок та відкусила. Він був з вишнею.
- Смачно, - жуючи сказала я.
- Мг, мама спеціально до твого приходу робила.
- Що ти плануєш робити на своє день народження? - за кілька секунд запитала подруга.
Я канонічно подавилася періжком.
- Звідки?
- А ти думаєш, що я можу вчитися з тобою в одній школі і не довідатись про твоє день народження? - хирто промовила вона.
Я досі не розуміла яким чином вона дізналася, але все ж було приємно. Я ж нікому про нього не казала.
- Ну-у, якщо чесно, я не хотіла святкувати, - почала я.
- Як?! - здивувалась подруга. - Це ж сімнадцятиріччя! Ми точно маємо якось відсвяткувати! - зацікавлено промовила вона.
- Ну, воно ж завтра, - непевно промовила я.
- Нічого, ми щось придумаємо, - заохочуючи відповіла вона усміхнено жуючи пиріжок.