Розділ 21 😠

822 66 3
                                    

- 15:03, він нас кинув ? - обурювалася подруга.
Ми прийшли трішки раніше та стовбичили тут вже десять хвилин. Я спокійно відпила свій айс-лате та відповіла подрузі :
- Може у нього урок в іншому крилі, - спокійно почала я, - не кіпішуй.
Хтось ззаду поклав руку мені на плече. Це дивно, але навіть по доторку я зрозуміла - це Пейтон.
- Привіт.
І це дійсно виявився він. Невже я настільки добре знаю його долоні ?
- Ну хоча б хтось, привіт Пейтон, - нервова Кара підійшла і дала п'ять блондину.
- Ей, що сталось ? - весело запитав він.
Я відпила ще ковточок лате та відповіла :
- Ми чекаємо Джейка. Він запросив до себе.
Вираз обличчя Пейтона змінився, він став насторожливішим. Погляд був гострим та зацікавленим. А усмішка трішки спала.
- Зрозуміло, - коротко відповів він.
Карамель нервово ходила туди сюди за кілька метрів - блище до коредору з якого повинен був вийти Джекоб.
- Довго чекаєте ? - доринуло до нас з кінця коредору.
За кілька секунд хлопець був вже біля нас.
- Джейкобе, - обурено почала подруга, - Ми вже тебе пів години чекаємо ! - нагримала на нього Кара.
- Ну, якщо чесно, то не більше двадцяти хвил...
- Кетрін ! - перебила мене подруга, вже не така зла та й собі посміхаючись від свого перебільшення.
Джейкоб лише обійняв Кару однією рукою та усміхнувся. Вона ніжно пригорнулася до нього.
- Привіт, - тут в розмову встряв Пейтон. Блондин простягнув руку хлопцю.
- Ой, сорі, - Джейк і собі простягнув руку, - я тебе не помітив.
За кілька митей він продовжив :
- Чувак, нас з Кетрін сьогодні не буде на репитиції, ми ідемо до мене.
- З днем народження, - Пейтон усміхнувся та скупо привітав хлопця. Щось явно змінилося в його настрОї до хлопця.
- Спасибі, - Джейк, навідміно від нього, у відповідь щиро посміхнувся.
Пейтон кілька секунд легенько, схвально похитав головою та продовжив:
- Ми виступаємо на осінньому балі, - сухо повідомив він.
- Круто, - чорнявий хлопець продовжував виражати щирі радісні емоції.
Ми кілька секунд постояли в мовчанці.
Тоді друзі рушили до мене :
- Ну добре, - Джейк обійняв мене іншою рукою, - ми вже підемо.
Після Джейкового жесту Пейтон повністю втратив будь-які залишки посмішки.
- Вас підвести ? - запитав він.
Я не знаю, що саме мав на увазі Пейтон цією реплікою, але це точно було не з добрих намірів пропозиція.
- Та ні, дякую, - Джейкоб все ще тримав посмішу та в його голосі було чути вже зовсім не щирість, а награну вдячність та настороженість.
Хлопці дивилися одне одному прямо ввічі. За кілька секунд Джейк дужчше зжав моє плече :
- Кетрін, ти ж новенька, напевне нікого не знаєш, - репліка адресована мені, була справді щирою, він посміхався, - та й тебе напене теж, - його очі світилися впевненісю та щастям, - Підеш зі мною на бал ?
Ця репліка ввігнала мене в ступор.
- Е-е-е...
- Не піде, - відповів за мене Пейтон, - Я вже запросив її.
Я не бачила обличчя Джейка, але відчувала його розгубленість. Пейтон же навпаки, усміхнувся, але ця посмішка була адресована не Джейкобу, а мені. Він дивився прямо мені ввічі, його очі випромінювали радість та .... Перемогу ? Глузування ? Чи все разом ?
За кілька секунд він відвів погряд, не надовго затримав очі на чорнявому хлопці :
- Розважайтесь, - промовив усміхаючись блондин та рушив в інший кінець коредору. Не оглядаючись.

💜 Новенька 💜Where stories live. Discover now