💜 Новенька 💜

Розділ 20 🍥

- Я вчора таке класне плаття знйшла, клянусь, воно найкрасивіше з усіх, що я бачила в своєму житті.
Ми з Карою ішли коредором. У нас обох наступний урок був в західному крилі школи. Вона безнадійно намагалася мене зацікавити осіннім балом.
- Ех, але потрібно ще хлопців знайти, - продовжувала подруга, - мене ще ніхто не запросив, - вже розчарованіше вела вона, - Таке враженя, що нам все ж таки доведеться використати план "б".
- Що за план "б" ? - я відкоркувала пляшку з водою та піднесла її до рота.
- Ми скажемо що лезбухи.
- Кх-кх-кх, - на цьому моменті я поперхнулася водою. Вона встряла мені в горлі та наче усе стистула. Через кілька секунд моїх намагань спасти саму себе, я нерешті відкашлялась. Кара весь цей час спокійно йшла, ніби до неї ще не дійшла інформація про загрозу моєму життю.
За кілька секунд, здається, вона оговталася та почала гамселити мене по спині.
- Ка- ра кх, не кх-кх. Так зупи-кх-нись, - кричала я уже від ударів Кари.
- Добре, - наче запрограмовай робот, вона в мить забрала руку з моєї спини.
Заспокоївшись я підняла голову і побачина всміхненого Джейка. Він рушив нам на зустріч і вже за мить стояв між нами та обіймав обох за плечі.
- Це було...ШОСЬ, - сказав хлопець та зайнявся сміхом.
- Та ну тебе, - я штрикнула друга в бік.
- Ай, - він трішки відскочив та замить повернувся, - Як ви дивитесь на те, щоб піти після уроків до мене, - він ще дужче обійняв нас.
- Ааа..., - почала Карамель.
- Без всіляких дурниць, - доповнив хлопець.
- А сьогодні що якесь свято ? - жартома запитала я.
- Ну взагаліто - ТАК, - Джейк нашалосив на останньому слові, - Моє день народження.
- ЩО ?! - одночасно викрикнули ми з Карою.
- Так, мені сьогодні 17- хлопець ще дужче обійняв нас і самовдоволено всміхнувся.
- Звичайно що так ! - погодилась Кара.
- Окей, тоді зустрінемось біля входу в 15:00 , - сказав хлопець та митю відпустив нас і побіг вперед.